Використані покришки: чим можуть бути корисні відпрацьовані колеса? [ Редагувати ]
Кінець епохи дворового декору
Кінець епохи дворового декору. У Києві комунальники оголосили війну шинам. І почали "викорчовувати" автопокришки.
Не жаліють жодної ані тих, які роками слугували парканом чи клумбою, ані лебедів чи крокодилів. Мешканці будинків таке несподіване генеральне прибирання ландшафтної творчості, м'яко кажучи, не сприйняли. Кажуть: щоб викопати шини багато розуму не треба, а що натомість?
Наш Богдан Вербицький побував на дворовому фронті боротьби з шинами і з'ясував - невже лебедина пісня покришок уже відспівана? І що насправді корисне можна зробити із відпрацьованих коліс?
Алла Петренко-Лисак, соціологиня:
У нас не любов до шин, у нас відсутність практик утилізації шин.
І як наслідок - найкращі перероджуються в лебедів!
Надія, пенсіонерка:
И вот с этих шин сделали какие-то там игрушки. Всякие слоники там, петушки.
Що робити з гумовим прибудинковим декором? Як зупинити ентузіазм доморощених дизайнерів? І чи безпечна ця "краса"?
Дивлячись для чого вони зроблені. Якщо для квіток, то можна.
А ще покришки - це огорожа, антипарковочні стовпчики та навіть елемент "декору". І такого добра в столичних дворах, хоч греблю гати. При чому в прямому сенсі цього слова.
Ми бачимо, що робить зима, повітря з того що було зроблено.
Бо замість озера з пофарбованих пляшок - втоптана в землю пластмаса. Лебедів злегка "потріпав" вітер. Не витримав морозів і цей крокодил. Разом із соціологинею Аллою Петренко-Лисак ми вивчаємо дворовий "ландшафтний дизайн":
Алла Петренко-Лисак, соціологиня:
Якщо говорити з тварин, то це найбільш наближені з самого матеріалу, з якого це роблять. Це лебеді, крокодили, мавпи. Тут є, як ви бачите павук.
Загалом ціла композиція. І це все у звичайному дворі звичайного спального району столиці. Але такі прикраси є, певно, в кожному місті України. Цій - кілька років. Причому щовесни її оновлюють. І роблять це...
Алла Петренко-Лисак, соціологиня:
Мешканці, які були, зокрема, такими, що приїхали до міста, яке розросталося. Період розвитку, урбанізації. Мешканці, які жили на землі, які звикли облаштовувати подвір'я.
Саме таку "берегиню дворового затишку" ми зустрічаємо під час розмови. Це - пані Люба.
Зараз саме головне - треба дати їм трошки свіжого ґрунту. Бо земля дуже скудна.
Пані Люба посадила тут троянди. А ще кілька дерев.
Любов, пенсіонерка:
В нас дуже багато пенсіонерів, і вони захотіли. Щоб квіточки в нас були. Попросили: "А давайте зробимо, щоб квіточки в нас росли. Якісь там фігурки. І хто що мав - той приносив".
Приміром, ці скляні блоки, якими загородили дерева, а ще - покришки. Із них зробили клумби та огорожу. Пані Любов каже: хотіла б усе влаштувати по-іншому, але..
Любов, пенсіонерка:
Якби були гроші, ми б тут красивенький парканчик зробили. Такий маленький. Зелененький.
Замінити їх на огорожу, а ще облаштувати клумби жителі просили ЖЕК неодноразово. Але там постійно відмовляли. Тож вирішили зробити все самостійно.
Алла Петренко-Лисак, соціологиня:
Це, до речі, сигнал чиновникам. Якщо люди починають самостійно облаштовувати простір навколо свого будинку, це означає що ви не працюєте над придомовою територією.
- Шоб машины не ставили. Поэтому они здесь стоят.
І таких шин у цьому дворі більше, ніж пів сотні. Усюди: перед під'їздом, на дитячому і спортивному майданчиках, біля тротуарів. Із них - клумб, огорож, стовпчиків і навіть боксерські груші. Усе це люди зробили самі. Естетика сумнівна. Але, знову таки, в її основі - бездіяльність комунальників. Та чи безпечна така шинна фантазія?
Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції України:
І бензопірен, і канцерогенні речовини, які можуть при потраплянні в організм людини серйозно шкодити людині.
Чому? Бо шини - продукт переробки нафти та інших синтетичних сполук. І під час розкладання всю цю "таблицю Менделєєва" ми вдихаємо. А якщо робити з подібного непереробленого матеріалу дитячі майданчики то й поготів.
Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції України:
Десь порядка 150 тисяч тонн утворено відпрацьованих покришок в Україні. Щороку утворюються.
Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами:
Довгі роки лежать у дворах, і використовуються як вуличні меблі, і тому подібне.
І слугують сировиною для легендарних лебедів. Щоправда, тиждень тому комунальники в одному з районів Києва кинули виклик гумовому дизайну. І все шинне оздоблення з дворів почали вивозити на переробку! Але куди? І як у нас гуму переробляють?
Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами:
Справи в нас дуже кепські. Була така доступна, широкодоступна технологія як піроліз, іншими словами, це шини розтоплювали зола, яка в приниципі калорійна, і могла би бути використана, як пальне.
"Могла б", але не використовується. Бо підприємств, які працюють на такому паливі, в Україні нема. Тому всі заводи, які безпечно спалювали шини - закрилися! Ще один спосіб утилізації..
Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції України:
Подрібнення на мілкі такі частки, які також можуть в будівництві використовуватися, або як покриття. Для бігових доріжок, майданчиків ігрових.
Тобто переробляють на безпечні настили. А ще крихту використовують для будівництва доріг! Із неї роблять своєрідний "чохол" для покриття. Так асфальт менше зношується. Ще один варіант - лежачі поліцейські. Вони теж із гуми. Але ці кадри зняті не в Україні. А чи працює у нас подібна система?
Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами:
Нам не вистачає ще трохи правил для того, щоб цей ринок запрацював. В принципі, це ж не треба винаходити велосипед.
Тож куди вести шину, щоб вона не переродилася на клумбу чи лебедя, а стала чимось справді корисним? У Києві комунальних пунктів прийому покришок близько десяти. В одному зі столичних дворів ми знайшли шину і вирішили здати її на утилізацію.
- Та воно вже задрало, понімаєте мене? это самое. Люди замучали вже цими колесами, понімаєте? Беруть вивертають мені, а потім я сама вручну тягаю його.
Інша жіночка. Інший пункт прийому. Пропоную в стик. Бо типу всі відмовляють мені. А як зі списаною торбою
- Нет. У нас вже давно ліквідірували.
***
По идеи оно должно все зарости и каркаса вообще видно не будет. Это будет живая стена.
Тож якщо шини здавати нема куди, із них можна будувати! Дім Олександра Суботіна із містечка Василівка не помітити складно. Він навіть паркан змайстрував із покришок! Себе чоловік називає гумовим ювеліром. У його дворі із покришок усе - клумби, перголи, навіть, штучний ставок Олександр хоче зробити з коліс.
Чтобы вода в нем стояила и в каждом колесе росло б некое водное ростение.
Дитяча гойдалка теж із покришок. І альтанка також гумова.
Апидомик стоит на колесных тумбах-конструкциях, где забутован шлакоблок старый и очень устойчевая конструкция.
На всій гумовий парк Олександр витратив. 3 тисячі покришок і чотири роки життя. А це він показує процес виготовлення гумової черепиці. Нею чоловік укрив частину даху.
Вот это как раз эти щечки из них режутся маленькие черепички. Оно все есть електроскобострел, который пробивает. Она вот уже 4 года, там под ней рубироид и осб.
Гуму Олександр привозить або з міста, або віддають знайомі. Жартує: він і є поки що головним утилізатором шин у своєму районі на Дніпропетровщині.
Олександр Суботін, облаштував гумовий парк:
Самое главное єто утилизация резиновых колес. Когда начал обустраивать ландшафт, я понимаю, что они действительно очень хорошо лежат и в наличии растительных форм помогает безопасно утилизировать эти покрышки.
Оскільки мені до Олександра на "утилізацію" їхати далеко, я вирішив проконсультуватися з людьми, які точно знають, куди у столиці шини подіти.
До нас приїжджає машина і забирає. Буває сотня, буває більше. Весною і осінню більше, коли народ перевзувається. Да, люди часто оставляють.
Ще один вихід для мене - таки приєднатися до "вуличних дизайнерів". Бо подіти її просто нікуди. Тож зроблю огорожу від парковки. Бо здати покришку на переробку мені так і не вдалося. Може, комунальникам вдасться?
