Жителі Закарпатті намагаються врятувати пансіонат при місцевій гімназії [ Редагувати ]

Реформа понад усе. На Закарпатті намагаються врятувати пансіонат при місцевій гімназії. Там живуть і навчаються більш як вісімдесят дітей, яким удома інколи навіть нічого їсти. Та від минулого року заклад опинився... поза законом.

Чому? І чи можна це виправити?

У Івана Штефуца з міста Хуст - п'ятеро неповнолітніх дітей. Виховує їх чоловік сам. За 5 тисяч гривень працює охоронцем, тож вдома майже не буває. І щоб не залишати малечу без нагляду - віддав у Нижньобистрівську гімназію. Там малі і живуть, і вчаться.

Іван Штефуца, житель Хуста:

Копійку треба заробити для проживання. Знаємо, що вони там ситі, обуті і так далі і тому подібне, і постірані і школа.

А ще на території гімназії у Нижньому Бистрому є дошкільний заклад, дитячі майданчики і просторий парк. У цій школі навчається понад 130 дітей. А для вісімдесяти - ця гімназія фактично стала ще й домом.

Любов Ковач, в.о. директора Нижньобистрівської гімназії:

Це у нас тут адміністративний корпус. Тут, з правої сторони - навчальний корпус. От, дивіться, новий спортивний майданчик, а це - наш навчальний корпус.

Тут весь навчальний рік дітей доглядають і годують 4 рази на день.

Оксана Гавронська, старша вихователька Нижньобистрівської гімназії:

Тут наші дітки навчаються, а отут можемо пройти і побачити, як наші діточки живуть - от в таких кімнатках. Вони мають свій персональний шкафчик, ліжечко.

Діти тут переважно з родин, які опинилися у скрутних життєвих обставинах. Їдуть - з усієї області. Навчальний заклад працює з середини 90-х, як школа інтернат. У 2018 році його реорганізували у гімназію з пансіоном, що передбачає цілодобове перебуванням учнів. Та на освітян чекає реформа.

Любов Ковач, в.о. директора Нижньобистрівської гімназії:

Питання стоїть на закриття згідно прийнятого закону про повну загальну середню освіту, при гімназії не може бути пансіону. Якщо пансіон буде закритий, то діти повинні повернутися в родину.

До того ж мають бути звільнені і з пів сотні працівників. Люди в паніці, бо пропрацювали тут багато років, та й у гірському селі роботу знайти не реально.

Ольга Тегза, вихователька Нижньобистрівської гімназії:

На даний час в нашому ОТГ немає ніяких перспектив. Лише десь доїжджати. Я - багатодітна мама, у мене3 дітей, і я думаю, що я не так легко піду на заробітки.

Пані Михайлина сама виросла у цьому закладі. Згодом прийшла сюди працювати, і цього року має йти на пенсію. Кожен учень для неї - наче рідна дитина.

Михайлина Дем'яновська, вчителька Нижньобистрівської гімназії:

Отакі малесенькі, такі п'ятирічки - то забуваються. Бабко, мамо, няню кличуть. Батько на роботі постійно, матері в них немає.  От уявіть собі, що чекає таких дітей!

Ще донедавна заклад утримувала Хустська райадміністрація. Нині він на балансі Горінчівської ОТГ. Вчителі написали звернення до голови громади, щоб там посприяли і знайшли вихід з ситуації. Тут вирішили спробувати об'єднати гімназію з однією зі шкіл, аби створити ліцей, при якому може існувати пансіонат. Але де на це знайти гроші - не знають.

Михайло Калинич, голова Горінчівської сільської громади:

Наразі утримання цього закладу для нас є тягарем. З місцевого бюджету ми повинні спрямовувати більше 6 млн гривень на його утримання, це окрім освітньої субвенції.

Чи знайдуть чиновники гроші - невідомо. А діти сподіваються, що їхня навчальна домівка збереглася, і після літніх канікул вони туди повернуться.

Дуся та Яник, вихованці Нижньобистрівської гімназії:

Там добре, там хоч годують, навчають.  Не хочу, щоб закрили школу.

В закладі планують скликати збори колективу та чиновників. Вихователі хочуть вірити, що пансіонат таки збережуть і з 1 вересня він працюватиме у звичному режимі.