Батьки дітей з інвалідністю закликають розширити програму реабілітації хворих на ДЦП [ Редагувати ]
Поза бортом держави. Саме так почуваються батьки дітей з інвалідністю. І кажуть - усе тому, що держава не дає грошей на реабілітацію їхньої малечі. Цьогоріч з бюджету профінансували державні програми лише на 10%. Де брати решту - ніхто не знає.
Олена Мендалюк поспілкувалася з родиною, яка виховує дитину-інваліда, і розпитала, чи можна обійтися без державної підтримки?
Ксенія Височенко, мати Назара:
Другие страны уже идут к этому, живут успешно с этим. У нас не готовы ни люди, ни страна, ни правительство. Нас конкретно оставляют за бортом.
Син Ксенії - Назар уже дев'ять років живе з діагнозами ДЦП, епілепсія та гідроцефалія.
Ксенія Височенко, мати Назара:
Вся наша жизнь подстроена под ребенка, мы живем его диагнозом. Наш отец живет, я живу наши бабушки. Тут особенности организма, тут все влияет. Если дождь - у ребенка постоянно болит голова, болят суставы, болят мышцы. Это все тянет, ребенок плачет, постоянные вызовы "скорых".
На допомогу від держави жінка вже й не сподівається. Лікування, харчування, реабілітація - все власним коштом. Через це чоловіка майже немає вдома. Він постійно на роботі. Утім, зароблених грошей не вистачає, каже жінка. Сина не можуть відправити навіть на реабілітацію.
Ксенія Височенко, мати Назара:
Реабилитация такого ребенка минимум 4 раза в год. Ее стоимость около 40 тысяч грн. Но мы даже ни на одно реабилитацию не можем собрать.
Директор одного з реабілітаційних центрів каже: коштів від державних програм на реабілітацію дітей з інвалідністю справді бракує.
Андрій Пінчук, директор реабілітаційного центру:
В среднем вот такой путевки 16-25 тысяч - ее хватает на 2 недели, но ее хватает только на оплату докторов оборудование реабилитационных услуг. Но их не хватает на питание и проживание, и для многих это становится критичным. У нас огромное количество детей, которые стояли в очереди в наш центр, но звонят родители: "мы не можем, потому что нам обещали, нам денег не дали".
В управлінні соціального захисту вдіяти нічого не можуть. Кажуть, цього року отримали лише 10 відсотків фінансування від потреби.
Арзу Василишина, начальник управління інтегрованих соціальних послуг управління соціальної політики у Дніпропетровській області:
На 1201 дитину, взагалі, щоб ми розуміли про цифрові показники, це потрібно 22,6 млн. гривень. Наразі до наш дійшла сума, профінансовано 2, 193 тисячі гривень. Планується, що ще 2 мільйони до нас дійде. І взагалі сума, якою ми плануємо на цей рік, так це 4 млн 140 тисяч грн.
Добитися збільшення фінансування батьки намагалися й самотужки. Писали колективні листи до міністерства. Однак марно.
Ольга Левченко, волонтерка:
Согласно финансово-економическому состоянию Украині, согласно финансого-єкономическому нашей страні біло віделоно 130 млн грн на всю украину. Так они отвечают на всю страну. То есть денег нет.
Та батьки дітей з інвалідністю не полишають надії. Вони запустили флешмоб "Моя дитина має право на реабілітацію". Пишуть пости в соцмережах та закликають їх поширювати. Так сподіваються на допомогу.