Під Києвом у ведмежому притулку "Біла скеля" знайшли прилисток чотирилапі жертви людського недбальства [ Редагувати ]
Під Києвом запрацював ведмежий притулок "Біла скеля"
Вони більше не реквізит для фотосесій! І їм не влаштовуватимуть тортури заради яскравого циркового номера. На Київщині запрацював ведмежий притулок. Нині там тваринам з цирків, контактних зоопарків та приватних звіринців дають змогу прожити щасливе ведмеже життя.
Цим дітлахам лише 7 місяців. За ведмежими мірками - зовсім малюки, адже матір виховувала б їх до трьох років. Але їхня доля склалась інакше. Замість дому - вольєр, замість матері-ведмедиці - людина.
Приемной матерью выступаю я!
Та ще кілька місяців тому Папай та Аска не мали й цього. Ведмежата були реквізитом для фотосесій.
Єгор Яковлєв, співвласник ведмежого притулку "Біла скеля":
В течении дня, всего рабочего дня люди имеют доступ к животным, животное не имеет возможности уйти от контакта с людьми, и как правило, в таких местах животных плохо кормят. Конкретно этих медвежат кормили диетой с высоким содержанием углеводов, мед с пряниками - для того чтобы они были все время активными и создавали людям "контент".
Коли їх визволили і привезли в реабілітаційний центр, малюки були в жахливому стані, кажуть доглядачі.
Єгор Яковлєв, співвласник ведмежого притулку "Біла скеля":
Им было очень плохо, у них несколько суток не прекращалась диарея, они очень застресованные, поскольку их рано отлучают от матери. Они постоянно орали несколько суток подряд, это было практически неостановимо.
Усе своє життя (а це близько 30 років) Папай та Аска проведуть у притулку. Адже ведмежата, які народилися в неволі, не мають шансів вижити в дикій природі. Майже п'ять років живе в притулку й ось цей красень - Михасик.
Марина Шквиря, співвласниця ведмежого притулку "Біла скеля":
Ми врятували його з клітки біля ресторану. Спочатку він просто слугував атракцією для відвідувачів, коли виріс - вони його просто закрили в металевій клітці 2 на 2, і там він жив. Він сидів, дивився лише на стінку, не реагував ні на що і ми зрозуміли, що витягти ведмедя з клітки - це одна справа, а витягти клітку з ведмедя - набагато складніше.
Цілий рік Михасик звикав до доглядачів, а потім у ведмедя з'явилася подружка - Люба. Її забрали з цирку. Вже другий рік клишоногі ділять один вольєр і, здається, навіть щасливі такому товариству. Поряд з ними - також у минулому циркова ведмедиця.
Чада - тяньшанський ведмідь. 20 років свого життя пропрацювала в Національному цирку України. Вже три роки вона тут, у реабілітаційному центрі. Доглядачі жартують - "на пенсії".
Марина Шквиря, співвласниця ведмежого притулку "Біла скеля":
Національний цирк в неї все життя відібрав. Вона фактично сліпа - вона бачить лише силуети, світло, тінь, в неї майже немає зубів, нам довелося видалити все, що спричиняло сильний біль. У неї звичайно проблема з кишково-шлунковим трактом, імунітетом, суглобами, серцем. Єдине, що ми можемо для неї зробити - це стабілізувати її якість життя і дати можливість провести нормально "пенсію".
Ще один "циркач зі стажем" - Синок. 8 років його життя - це самі лише переїзди в тісній клітці та виступи. Нині - насолоджується звичайними ведмежими буднями. Засновники притулку зізнаються: реабілітувати циркових тварин найважче, адже чи не в кожного - підірване здоров'я.
Марина Шквиря, співвласниця ведмежого притулку "Біла скеля":
Звичайно, неправильно годують, усі ці проблеми з зубами чітко видно, що годують часто чимось солодким, дають алкоголь, який знищу їм печінку, зуби і зір - аби вони були більш толерантними, більш схильними співпрацювати з дресирувальниками.
Попри всі труднощі, в притулку радіють, коли їхні підопічні оговтуються. Як от Мальвіна, яку витягли з приватного звіринця. Гімалайська ведмедиця поки що побоюються людей, але вже знайшла спільну мову з сусідами.
Марина Шквиря, співвласниця ведмежого притулку "Біла скеля":
Вона дуже компанійська дівчина, вона не боїться абсолютно ніяких ведмедів. Вона цілується через грати з іншим синочком, вона протягує лапу Михасика, і вони можуть отак сидіти годинами, тримаючись за лапки, вона дуже хоробра, і самовпевнена.
Засновники зізнаються: їхня найзаповітніша мрія - аби такі притулки стали в Україні непотрібними.
