Рабство 21 сторіччя: чому і як люди потрапляють в трудове ув'язнення? [ Редагувати ]

В'язні - без суду та слідства. У них забирають документи та змушують тяжко працювати за їжу. За будь-який непослух - фізичне покарання.

Трудове рабство. Останнім часом в Україні - воно трапляється дедалі частіше. Людей викрадають, тримають у неволі й змушують бурлакувати. Один з останніх випадків - сім'я з Тернополя була змушена викуповувати свого родича, який улітку зник на курорті Херсонщини. Згодом його знайшли в рабстві на одній із ферм...

А минулого тижня - правоохоронці звільнили аж 120 невільників на Дніпропетровщині. Наші кореспонденти побували в місцях, де незаконно утримували людей. І поспілкувалися з колишніми рабами - тими, кому вдалося втекти. 

Вересень 2021. Дніпропетровщина. Озброєні спецпризначенці штурмують одну з агрофірм. За даними поліції, тут перебувають 120 рабів.

Людей силою утримували в брудних бараках. Серед кліщів та вошей. Годували лише кашею. О п'ятій ранку наглядачі підіймали невільників та вели в поле - збирати врожай: кукурудзу, помідори та огірки. Працювати доводилося аж до дев'ятої вечора. Грошей не платили. А тих, хто намагався втекти, ловили, погрожували розправою та повертали назад.

Василь Павлюх, прокурор Дарницької районної прокуратури міста Києва:

До найближчого райцентру 40-50 км, а грошей для того, щоб там сісти на автобус чи там навіть на маршрутку в них навіть немає, то вони й продовжували перебувати.

Але на початку весни кільком людям таки вдалося вирватись. Вони втекли до Києва і прийшли до місцевої поліції. Далі - пів року підготовки до спецоперації. І зрештою, у середині вересня на чотирьох бусах уночі зі столиці до Дніпропетровщини виїжджають спецпризначенці, оперативники та слідчі.

Крім невільників, поліція знайшла на фермі довідки про смерть невідомих людей. Хто вони - з'ясовують слідчі. П'ятьох організаторів агроферми вже взяли під варту. За утримання людей їм загрожує до 12 років ув'язнення. Але як усі ці 120 людей потрапили на ферму? Невже ніхто з родичів їх не шукав? І чому ніхто із селян, які жили поруч із підприємством, де людей, імовірно, тримали в рабстві, не бив на сполох? Наші дніпровські кореспонденти спробували знайти відповіді й поїхали на цю агрофірму. Що їм вдалося з'ясувати - ми розкажемо згодом.

А поки що їдемо на головний залізничний вокзал Києва. Бо саме тут, за версією поліції, підозрювані вербували людей у трудове рабство.

Я дуже добре розумію італійську мову. - Парле італьяно? - Черто.

Микола дев'ять років прожив у Італії. Там досі мешкають двоє його доньок та колишня дружина. Навіть адресу пам'ятає.

Та останні 11 років - через помилки, зраду та підступність, його дім, різні вулиці та українські вокзали. Він втратив сім'ю, роботу й будинок. І пройшов, як каже сам, "і Крим, і Рим", і навіть рабство.

Микола Голіченко, безхатько:

Хочеш заробить? - Да, канешно хочу. Він купив нам бутилку водки, в машину посадив і поїхали до нього.

Ця історія трапилась з Миколою кілька років тому. Незнайомець, який несподівано запропонував йому роботу, відвіз чоловіка на ферму в Одеській області.

Микола Голіченко, безхатько:

Скільки заробиш, відро яблук собереш - єто рубиль считай. Ну ти, канешно, 20 ведер точно собереш - значить це десь 20 гривень. Пропонують - 20, 30, 40, скоко собереш. - А скільки ви зібрали? 153 відра - отже ви мали заробити 153 гривні, а насправді скільки заробили? - А нічого не дали! Нічого.

Мало того, що грошей не заплатили, годували однією кашею з водою.

Микола Голіченко, безхатько:

Мені приходилося у нього в курятнику, куріци несуться, яйцо взять і випить бо їсти хотів... - Настільки ви були голодні? - Да.

Микола не раз намагався втекти.

Дньом не отпускають, доганяють і бьють.

І однієї ночі йому це вдалося...

Микола Голіченко, безхатько:

Проснувся в час ночі і пішов. Пішов по дорозі - 26 кілометрів до Одеси. В кустах лег спать, переспав і дальше пішов. Потом маршрутку остановив, було три рубля в кармані. - А де ви їх взяли? - Були в мене. Кажу маршрутчику - довези. - Каже, довезу.

Приблизно за такою схемою, за версією поліції, у трудове рабство потрапили й 120 невільників із дніпропетровської ферми. Їм обіцяли до 4000 гривень зарплатні щомісяця. А по фату, люди ставали заручниками рабської праці. Загалом, у цю пастку найчастіше потрапляють ті, кого зламало життя - безхатченки, ті, кого вигнали з дому, або хто з відчаю готовий братися за будь-які - навіть ризиковані заробітки. Ті, хто не може дати відсіч...

Юлія Саченко, голова організації з протидії торгівлі людьми:

І саме в такому стані людину найлегше завербувати до експлуатації. Фактично вона знаходиться в такому кризовому стані, у відчаї.

Коли ми закінчували інтерв'ю з Миколою, невідомий чоловік просто серед вулиці зняв із нього кеди, пригрозив і пішов геть. Микола не відреагував і не відповів... Ми ще повернемося до його історії. А тим часом - нашим журналістам на Дніпропетровщині вдалося знайти ту саму ферму, де начебто людей тримали в неволі.

Околиця села Шевченківка. Ось у цьому будинку за двометровим парканом і утримували людей. Спецоперацію з їхнього визволення бачили сусіди.

Іван, житель села Шевченківка:

Машини сюди приїжджали, їх отвозили… Позабирала маршрутка на Дніпродзержинськ, потім на Дніпропетровськ, а потом на Одесу.

Одні селяни співчувають робітникам. Інші - відверто не розуміють - за Що заарештували фермерів, які буцімто забезпечували людей усім необхідним?

Треба відробить за те, шо його кормили, сигарети купляли. Вони їм сало купляли, шоб ви понімали. А потім вони це сало перепродають. Вони їм навіть вещі такі привозили, щоб ви понімали, пумовські, а потім і їх вони продавали. Це люди просто, у яких - це їх образ жизні.

Відкидають усі обвинувачення і в службі охорони агроферми.

Микола Савчук, начальник служби охорони агрофірми:

Люди оформлені офіційно. - А чи можете показати трудові договори, чи трудові книжки? - Я начальник служби охорони, договори у відділі кадрів.

А це сусіднє село Приют. За даними поліції, на місцевій агрофермі теж утримували невільників.

Олександр, житель села Приют:

На вокзалі піймали п'яного, привезли сюди, все. Без документів він тут работає. Потім тікають вони.

Місцеві переконують - не раз скаржилися до поліції. Та марно.

Олександр, житель села Приют:

У нас усе кришується в Україні.

І це, за словами правозахисників, - один із китів, на якому тримається сучасне рабство.

Дарія Пильо, юристка громадської організації:

Якщо ситуація сталася з торгівлею людьми, щоб особа зверталася, тобто це така певна довіра до поліції і елемент того, що поліція дійсно буде все кваліфікувати й дійсно працювати.

Але є історії, в яких виникає чимало запитань і до самих правоохоронців. Волинь. Пані Ніна - під нічним домашнім арештом. За версією слідства, селянка начебто експлуатувала найманих працівників, а за роботу їм не платила.

Ніна Заболотських, жителька села Вербаїв:

Вони приходили голі, босі, як кажуть, і голодні. Треба було їх одіти з ніг до голови, від трусів і до кофт, до курточок - все купляла.

Жінка каже - нікого силою не тримала, люди йшли працювати до неї самі. На підтвердження пропонує поспілкуватися з Вадимом. Це він на фото, яке поліція з викривальною статтею про рабство опублікувала на своєму сайті. Каже, працює в родині Заболотських майже вісім років. Тут і живе, бо йти нікуди.

Вадим, робітник:

Я помагаю, вон помагаю і мені так вигідно - вона мене кормить, вдіває, взуває, їсти дає і все і живу тут так само. Як член сім'ї ну. - Вас тут силою утримують? - Нє. Якщо мені тут добре, то чо я маю тікати, куда я маю тікати?

Вікторія Доманська, адвокатка Ніни Заболотських:

Немає тут ніяких гратів немає ніяких складів, закритої території. Отже, можна зробити висновок, що всі ці звинувачення побудовані на чиїхось фантазіях.

Так це чи ні - з'ясує слідство. За словами юристів, щоб не потрапити до трудового рабства, треба дотримуватися життєво важливих правил. Нікому не віддавати свій паспорт. Не погоджуватися на роботу, яку пропонують просто на вулиці. Обов'язково попередити про співбесіду когось із рідних або друзів. Підписувати трудовий договір. І найголовніше - не боятися просити про допомогу. Ось за цим коротким номером гарячої урядової лінії - 1547 ви можете повідомити про факти торгівлі людьми. Дзвінки безплатні.

Безхатько Микола за 11 років життя на вулиці не звик покладатися на справедливість. Не звертався до поліції й не просив допомоги. Але ми вирішили самі йому допомогти. Наш оператор знайшов для нього взуття.

Тільки ж передайте, щоб були йому.

За статистикою Міжнародної організації з міграції, з 1991 року в трудовому рабстві побували понад 230 тисяч українців. І ця цифра щороку зростає.