Дипломатичний фронт: візити Макрона, Мінські угоди або як вийти з глухого кута? [ Редагувати ]

Що відбувається? Про безпеку і можливість вторгнення - сьогодні телефоном мають поговорити Володимир Зеленський та Джо Байден.

Узагалі - американська та українська риторика - різняться. Якщо з Вашингтона лунають загрозливі прогнози, то у Києві - більш помірковані. Зрештою, Київ - залишається найпопулярнішим містом для міжнародного політикуму.

Цього тижня - до нас приїжджала низка можновладців. Та найбільш знаковим - був візит французького президента. Уперше - за майже чверть століття. Хоча московсько-київський вояж Еммануеля Макрона - викликав чимало суперечок, домислів і навіть - інформаційних фейків. Приміром, меседж про фінляндизацію, який йому приписали.

Докладніше про те, що відбувалося на фронті дипломатичному - розкажуть Яна Танчак та Олена Абрамович.

Черговий тиждень дипломатії:

Тиждень, який мав би стати вирішальним. Принаймні таку мету собі поставив французький президент.

У понеділок Еммануель Макрон летить до Москви. Перед поїздкою заявляє: налаштований досягти деескалації. Журналісти ж додають - у Макрона є власний інтерес.

Якщо йому це вдасться, він стане героєм, який запобіг нападу на Україну і повернув Європу на карту як дипломатичного великоваговика, - дуже вчасно, саме до президентських виборів у Франції в квітні.

Перемови з Путіним тривають майже шість годин - за довжелезним столом у шість метрів. Цей стіл - вже став героєм мемів.

Пізніше у Кремлі таку дистанцію пояснять протиковідними заходами. А в Єлисейському палаці уточнять: французький президент відмовився здати тест російським лікарям, щоб ті - не отримали зразок його ДНК.

Еммануель Макрон, президент Франції:

У нас була дискусія, яка дозволила нам сформулювати низку пропозицій, завдяки яким, на мою думку, можна сказати про зближення між Росією та Францією з певних питань.

Пресконференція після довгої зустрічі триває понад годину і більше схожа на продовження переговорів. Макрон не звинувачує Росію у незаконній анексії Криму чи порушенні суверенітету України. Але говорить про необхідність діалогу та деескалації. Путін на вигляд задоволений і розслаблений. Настільки, що дозволяє сумнівні жарти. Їх потім виріжуть із протокольного транскрипту, та вони все одно розлетяться західними ЗМІ.

Володимир Путін, президент Росії:

В Киеве то говорят, что будут выполнять, то говорят, что это разрушит их страну. И президент действующий недавно заявил, что ему ни один пункт не нравится из этих Минских соглашений. Ну, нравится, не нравится - терпи, моя красавица. Надо выполнять. По-другому никак.

З Москви Макрон летить - до Києва. Дорогою у літаку розповідає журналістам, що зміг перемогти Путіна на переговорах, отримав обіцянки про деескалацію і що російський президент запевнив - війська з Білорусі виведе - після "спільних навчань". Але у Кремлі одразу спростували ці повідомлення. А слідом те ж саме довелося робити й команді Макрона.

Цього візиту у Києві без перебільшення чекали дуже давно - востаннє президент Франції був у нас 24 роки тому. Приїхав не з порожніми руками. Сюрпризом став - понад мільярд євро кредитних гарантій - на проєкти розвитку.

Володимир Зеленський, президент України:

Підтримка економічна є дуже важливою, і ми дуже цінуємо такий крок солідарності. Це справді нам допоможе стабілізувати нашу економіку. Ми зараз уже непогано йдемо, але це потужний крок для економічної стійкості України.

Із Зеленським у Макрона розмова утричі коротша - і на меншій дистанції: за в рази меншим столом. Та чи означає це, що розбіжностей менше? Український президент на брифінгу про безпеку і деескалацію майже не говорить. Натомість Макрон фокусується саме на цьому - і наполягає на виконанні таких болючих для Києва Мінських угод.

Еммануель Макрон, президент Франції:

Я порушив це питання в розмові із Путіним. Ми це довго обговорювали, і він сам зобов'язався виконувати Мінські домовленості. І я хочу подякувати вам, що ви - чітко підтвердили готовність поважати ці домовленості. Ця спільна рішучість - єдиний шлях, який дозволить нам будувати мир.

Подробиці "політичних рішень" - після Києва Макрон летить обговорити до Берліна - там на нього чекають німецький канцлер та польський президент. Потім телефонує - Байдену.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Обіцяв Макрон одразу відзвітувати про київські перемови і Володимирові Путіну. Які саме пропозиції він зробив російському президенту - ще й досі не зрозуміло. Фактажу не розголошують ні в Берліні, ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі. А наполегливий фокус на Мінських угодах дедалі більше лоскоче нерви у Києві.

Яна Танчак, кореспондентка:

Лютий 2015 року - один із найтрагічніших періодів війни на сході України. Дебальцеве - понад дві сотні вбитих українських армійців. Ось вони - поіменно - на стіні пам'яті. Обстріляний Краматорськ. Смерч - забрав життя не лише військових, а й цивільних. Єдине, що тоді допомогло зупинити це кровопролиття - Мінськ.

Ірина Геращенко, колишня представниця української делегації в ТКГ:

І от уявіть собі емоційний стан делегації. Всі там і Меркель і Оланд чекають Путіна. Він приїжджає - "нас там нет". І його тактика - це не тільки створити такий дуже важкий фон перемовин. Підняти ставки, тиснути цими неможливими умовами, кричати Порошенкові - твоя армія, ей придет конец, мі просто снесем ее с лица земли.

Ті переговори у Мінську тривали 17 годин. Російська сторона - згадує Ірина Геращенко - не хотіла нічого підписувати. Потім намагалися нав'язати Україні федералізацію і нейтральний статус. Предметом найзапекліших дискусій став - кордон.

Ірина Геращенко, колишня представниця української делегації в ТКГ:

Українська делегація наполягала, що має бути вирішено питання кордонів, ми маємо отримати контроль над україно-російським кордоном. Наші союзники наполягали на тому, що Петро Олексійович, дорога українська делегація, вам зараз треба виставити пріоритети, пріоритет - це припинення вогню.

Зрештою - Україна отримала вкрай суперечливий документ. Виконання якого - фактично неможливе!

Мінські угоди, а точніше комплекс заходів їх реалізації - написані на чотирьох аркушах. У них - 13 пунктів. Якщо перша половина - це домовленості, що стосуються безпеки, то друга - політики. І саме політична частина нині - камінь спотикання. Зокрема, там прописано - спочатку вибори в окремих районах Донеччини та Луганщини, а лише після цього повернення кордону.

Ірина Геращенко, колишня представниця української делегації в ТКГ:

Ми, усвідомлюючи проблемність цього пункту, наголошували на тому - перше - має бути миротворча місія. Друга історія дуже важлива - ми обговорювали демілітаризацію, вивід іноземних військ, роззброєння території - для того, щоб вибори там відбувались не так, як референдум в Криму, під дулами автоматів і таке інше.

Інші "червоні лінії": там прописаний і - особливий статус Донбасу, що призводить фактично до федералізації, і амністія для бойовиків.

Чинна влада звинувачує попередників за підписання документа в такому вигляді. Бо виконати його в такому вигляді - це, кажуть, удар по країні!

До того ж на Мінських угодах - стоять підписи представника України, ОБСЄ та Росії. І ще два підписи - лідерів бойовиків - Захарченка та Плотницького - але їхній статус там не вказаний. Хоча це - дає певне право для їхньої легітимізації. І зараз представники ОРДЛО вимагають - визнання. Цього хоче й Росія. Бо тоді - РФ - стає не учасником конфлікту, а посередником. А сама війна на Донбасі - внутрішньоукраїнським конфліктом.

І це саме та "червона лінія", яка неприпустима для України, каже Сергій Гармаш. Він - нині в складі тристоронньої контактної групи.

Сергій Гармаш, представник української делегації в ТКГ:

У них все их требования по всем вопросам, начиная от обмена, заканчивая политическим урегулированием, даже плата там за воду, у них сводится к одному - чтобы мы с ними напрямую контактировали. Чтобы мы признали их таким образом субъектом переговоров, стороной конфликта. И освободили Москву от ответсвенности за все.

Тристороння контактна група збирається щодва-три тижні. Але вирішення політичної частини "Мінська" - не їхня компетенція.

Сергій Гармаш, представник української делегації в ТКГ:

Кто-то должен заниматься конкретными списками людей, кто-то должен их искать, кто-то должен согласовывать там вопросы по безопасности, участки разминирования - это все делается. Кроме того, благодаря тем же минским соглашениям, пусть со своей стороны, но построили два контрольно-пропускных пункта, которые когда-то могут быть открыты, если та сторона захочет.

І домовитися про відкриття КПП, і розблокування обміну полонених. І насамперед - політична частина Мінська. Про все це дев'ять годин - говорили у Берліні на зустрічі радників лідерів Нормандської четвірки. Результат: домовилися... домовлятися.

Андрій Єрмак, керівник офісу президента України:

Я сподіваюсь, що скоро ми зустрінемось ще раз і будемо продовжувати ці перемовини, всі налаштовані на те, щоби досягнути результату.

Попередньо анонсують, що знову зібратися четвірка зможе у березні.