Ймовірність нападу Росії: на що готовий Захід, аби зупинити агресора [ Редагувати ]

Слова підтримки з усього світу - з одного боку, і мало не апокаліптичні прогнози - з іншого. Цього тижня всього цього було багато. А інколи навіть занадто. Відомі, здавалося б, західні медіа заради тиражів і переглядів ставили заголовки, від яких у декого підвищувався тиск.

Так, британська газета "The Sun" навіть опублікувала… точну дату і час нападу Росії. Якого, звісно ж, не сталося.

Але й світові політики не додають спокою. Джо Байден уперто заявляє: ймовірність нападу Росії на Україну дуже висока.

Тож, як довго триватиме цей нервовий період турбулентності, від якого всі ми так втомилися? І на що готовий Захід, аби зупинити агресора? Наші кореспонденти у Вашингтоні й Брюсселі проаналізували всі заяви.

-Я переконаний: уже є рішення щодо вторгнення.

-Росія намагається створили привід для атаки на Україну.

-Можуть скоїти теракт і в Росії. Приміром, ударити з дронів по цивільному населенню, або фейкова чи навіть реальна атака із застосуванням хімічної зброї…

-Якщо Росія вторгнеться в Україну, це матиме безпрецедентну ціну для її економіки.

Політики цього тижня не шкодували гучних слів. І дані розвідки, і просто припущення, які раніше озвучили б лише на закритих нарадах, тепер лунали просто у виступах із головних світових трибун.

Були і перемовини, і засідання, і візити. Але вони не принесли поки що ані результатів, ані чіткості розумінь.

Політики не готові відверто сказати: де для Європи "червона лінія"? Як далеко Росія має зайти, щоби ЄС запровадив санкції? Бо зрозуміло, що повномасштабного вторгнення можна й не чекати, вже є на що реагувати.

У Штатах конкретики трохи більше: кажуть хоча американських солдатів в Україні не буде, все одно США максимально підтримуватимуть Київ. І в разі нападу. Але наскільки світ близький до цього?

У Штатах до останнього (спершу неофіційно, оф-рекорд, а згодом і відкрито, публічно) говорили – "за нашими даними, у Кремлі ще нічого не вирішили", "остаточної ухвали щодо подальших дій у Москви немає". Але днями особисто Джо Байден сказав протилежне! Здивовані журналісти навіть перепитали, чи правильно вони зрозуміли президента.

-Ви переконані, що президент Путін збирається вторгнутися в Україну? Це те, що Ви щойно сказали? -Так, це саме так. -Тобто дипломатичний спосіб врегулювання конфлікту вже не розглядають? -Ні, поки він не нападе, для дипломатії завжди буде можливість.

Щоб тримати це "вікно можливостей" відчиненим, держсекретар Блінкен наступного тижня зустрінеться з російським міністром Лавровим. Глава Держдепу навіть сказав, що і Байден відкритий до зустрічі із Путіним. Але будь-які переговори мають одну умову: вони відбудуться тільки, якщо нападу не буде.

А про те, що для нього ґрунт готують, головний американський дипломат заявив в ООН, вразивши відвертістю.

Ентоні Блінкен, Державний секретар США:

Росія планує сфабрикувати привід для своєї атаки. Це можуть бути насильницькі дії, в яких звинуватять Україну… Терористичні вибухи в Росії, або знайдене місце масових поховань, чи удар із дронів по мирному населенню або фейкова, чи навіть реальна атака із застосуванням хімічної зброї.

Усе це - дані розвідки, але Штати озвучили їх - і щоб зірвати такі плани, і щоб підштовхнути до активніших дій європейських партнерів.

А вони намагалися якщо і не домовитися, то хоча б з'ясувати наміри Росії. Черговий дипломатичний ривок тижня - візит німецького канцлера до Москви.

-Для мого покоління війна в Європі - це щось немислиме, і ми повинні зробити все, щоб це так і залишалося.

Олафа Шольца, який відмовився здати ковід-тест кремлівським лікарям (як і Макрон минулого тижня) у Москві теж посадили за шестиметровий стіл. Який вже став політичним мемом. І за ним канцлеру довелося сидіти "на двох стільцях" одразу - бо й Україну треба захистити, і німецький бізнес, який співпрацює з Росією, не образити. До того ж Німеччина - найбільший покупець російського газу в Європі. Тому і Києву це на руку - Берлін, як ніхто зацікавлений, аби ситуація не загострилась аж настільки, щоб довелося застосувати санкції. Зокрема, й щодо другого "Північного потоку".

Олаф Шольц, канцлер Німеччини:

Подальша військова агресія проти України матиме серйозні політичні, економічні та стратегічні наслідки. І мені здається, всі це дуже добре розуміють.

На відміну від Макрона, у маршруті Шольца спочатку був Київ, а вже потім - Москва. Та суть розмов від цього не змінилась. Як і до нього французький президент, наступник фрау Меркель - майже її словами говорив про нормандський формат і Мінські домовленості - як спосіб зупинити Росію і уникнути ескалації. І це те, чого очікує й Путін.

Володимир Путін, президент Росії:

Мы очень рассчитываем на это, что наши партнеры и за океаном, и в Европе - прежде всего Федеративная республика и Франция окажут соответствующее влияние на сегодняшние киевские власти.

Донбас - у центрі уваги і міністрів оборони країн НАТО, які в середині тижня злетілися до Брюсселя. Чекали і керівника українського військового відомства, але він в останній момент залишився в Україні через загострення на Донбасі.

Приєднався через відео-звʼязок і розповів, зокрема, про обстріл дитсадка у Станиці Луганській.

Борис Джонсон, премʼєр-міністр Великої Британії:

Обстріл дитсадка ми сприймаємо як операцію "під чужим прапором", яка мала на меті дискредитувати українців та створити привід, фальшиву провокацію, для виправдання дій Росії.

Жодні заяви Путіна про геноцид російськомовних на Донбасі західні партнери вже давно не сприймають серйозно, каже представниця України при НАТО.

Наталія Галібаренко, голова місії України при НАТО:

Коли виходять ватажки незаконних збройних формувань і розказують, що Україна нібито готує збройну агресію, ніхто в це не вірить. Питання в іншому. Ми розуміємо, що готується певний ґрунт для того, щоб ці провокації потім були використані проти нас. Або для того, щоб пояснити російському населенню, чому починається війна.

Тому й шукають лише дипломатичне рішення. А в можливій війні розклад сил - нерівний.

Наталія Галібаренко, голова місії України при НАТО:

Обʼєктивність, вона жорстка. Росія десятиліттями вкладалась в свої Збройні сили, купувала сучасне озброєння, модернізувалася, реалізовувала величезні військові контракти. Ми ні кількісно, ні по озброєнню не можемо протистояти такій величезній армії.

Це питання цікавить й американських експертів. Журнал "Форбс" у свіжому номері публікує детальний аналіз свого військового оглядача, який розбирається, що має кожна армія:

"Форбс" пише, що Росія зараз зосередила біля кордону близько 1200 танків, серед яких найновіші Т-90, а також - модернізовані Т-80 та Т-72.

Але попереджає: обидві армії діятимуть за радянською системою, коли все вирішує артилерія. І прогнозує: якщо Путін піде в атаку, головна роль буде у зброї великого калібру, пише – "обидві армії зосередяться на концентрації важкої артилерії і обміні ударами". Бо застосовувати літаки Москва не зможе, українська система ППО доволі потужна. Слабким місцем військові аналітики вважають море.

-Українська армія має засоби, аби протистояти, якщо не зупинити, широкомасштабний російський напад. Утім, на морі український невеликий флот значно поступається російському. І атака могла б повністю відрізати Україну від Чорного та Азовського морів.

От чому військова допомога Штатів (і саме посилення з моря) зараз є критично важливою. І, ймовірно, про це йтиметься на зустрічі українського міністра закордонних справ із главою Держдепу, а вона має бути у вівторок. Неофіційно американські чиновники кажуть: Штати не відправлятимуть своїх військових в Україну і робитимуть все, щоб жоден їхній солдат не опинився навіть випадково в театрі бойових дій.

Але якщо напад станеться, Штати обіцяють, що розширюватимуть допомогу. Утім, це план на випадок, якого всі намагаються не допустити. І головна ставка на дипломатію.

У стані "війна ось-ось розпочнеться" можливо доведеться жити ще тижні, а то й місяці, - підозрюють у Європі. Але це тривожне очікування насправді не така вже й велика ціна, якщо вдасться уникнути найгіршого сценарію.