Тисячолітній поліський обряд: у Рівному "водили Куста" [ Редагувати ]

Тисячолітній поліський обряд: у Рівному "водили Куста". Цей давній звичай до нині бережуть жителі Полісся. Щороку на зелені свята селяни обирають дівчину, вбирають її в клечання, та водять від двору у двір, аби віншувати господарів. Це щось на кшталт колядування, але літнього. Унікальна традиція потрапила до списку нематеріальної спадщини України і претендує стати ще й надбанням ЮНЕСКО... А наразі перервати цей обряд не здатна навіть війна. Мої колеги розкажуть більше.

Зацвіла в лузі та калина-чермшина. А чого ж ти плачеш молодая дівчина.

Дівчину заквітчують у зелене вбрання з гілок клену та лепехи. Її голову прикрашають "живим" вінком з квітів та листя. Так розпочинається обряд "водіння Куста". І все це - під автентичні поліські пісні.

Тройца, Тройца пресвятая Богородиця.

Це унікальний обряд, якого немає ніде у світі. Традиція "водити Куста" збереглася лише на Рівненщині, та й то в єдиному селі - Сварицевичі.

Ірина Баковецька-Рачковська, директорка "Рівненського обласного центру народної творчості":

Це своєрідне поклоніння природі, поклоніння роду, поклоніння своїм предкам і безпосередній зв'язок предків із сьогоденням. Так як куст щороку відроджується, так відроджується в нашій природі життя, сама природа і тримається зв'язок поколінь.

Та нині берегині цієї традиції приїхали з Полісся у Рівне. Тут вперше вони повели Кустянку вулицями міста.

Ой пасла я вулики при зелені добро.

Частина обряду схожа на колядування. Лише проводиться влітку - на зелені свята. Так само з піснями гурти з кустом, за давнім звичаєм, обходили хати та віншували господарів. Ті за це їх щедро обдаровували.

Віра Зиль, художня керівниця народного аматорського колективу родини Чудиновичів (с. Сварицевичі):

Якщо до нього зайде куст - значить в нього буде добрий врожай, вони привітають його, побажають йому, щоб родило жито, пшениця, щоб дощик ішов вчасно, щоб сонечко світило.

Ой дякуємо куст дорогенький, що ви з Сварицевич аж приїхали до нас у Рівне. Дай Боже за рік дождати. Дай Боже. Із Кустом бути здоровими і Вам і в кожну хату добро, достаток і мир.

Водять куста лише жінки та дівчата. 12-річна Ірина сьогодні була обрана Кустянкою. Дівчинка каже - вінок трохи заважкий, але емоції її переповнюють.

Ірина, Кустянка:

Я дуже хотіла. Ну бо цій традиції я думаю вже п'ять тисяч років точно, що це було при язичниках. То дуже велика честь була прийняти участь.

Тисячолітній обряд сягає ще в дохристиянську добу. Звичай "пережив" і війни, і політичні репресії. Але жодного разу не був перерваний чи забутий. А ще на Поліссі вірять, що водіння Куста здатне захистити від зла та війни. Тож ця давня традиція наших предків береже Рівненщину від ворога.

Ірина Баковецька-Рачковська, директорка "Рівненського обласного центру народної творчості":

Сьогодні, коли власне Україна в огні, коли війна забирає цвіт нації, найкращих наших воїнів, дітей, майбутнє, куст важливий не тільки як скажімо культурний обряд, а й підтримка традицій, ідентифікація нас українців. Наші бабусі дідусі вони вірять в те, що сила їхніх традицій вона стане частиною великої перемоги.

"Водіння Куста" внесли до нематеріальної культурної спадщини України. Тепер він претендує стати ще й надбанням ЮНЕСКО.

Любов Романюк, начальниця управління культури і туризму Рівненської ОВА:

Ми пишаємося нашими традиціями і ми хочемо заявити вголос про те, що ворог може знищити інфраструктуру, але він не може винищити нас допоки є наша культура, є наша історія.

А вже цієї п'ятниці в музеї Пирогова рівняни теж водитимуть куста. Цей оберіг відтворять для того, аби столиця - вистояла, а Україна - перемогла.

Ой ми були у великому лісі нарядили куста із зеленого кльону.