Вінничанка проводить екскурсії на своїй равликовій фермі [ Редагувати ]

На Вінниччині знову працює екзотична равликова ферма. Попри ситуацію в країні, нині багато мікропідприємств шукають шляхи для поновлення роботи. Крім вирощування молюсків, героїні наступного сюжету довелося опанувати й кілька інших професій, стати екскурсоводом і навіть кухарем. Деталі - далі.

Невелике вологе приміщення у кількадесят квадратних метрів. Тут, на своїй дачі, вінничанка Валентина створила равликову ферму.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

Це таке приміщення репродуктивне. Це там де ми виселяємо равликів на початку березня і збираємо від них ікру до кінця травня.

Равлики - створіння примхливі. Для розмноження їм потрібен особливий ґрунт і спокій.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

І вони зариваються на добу і відкладають по одній ікринці на добу. А деякі буває й дві доби. Переміщаємо в спеціальні бокси. Створюємо правильну температуру й вологість і при середній температурі 20 градусів за 21 день ми маємо вже малючків.

Далі малеча переїздить на відкриту плантацію.

Вони тут виселяються на ріпак. Вони обожнюють смакувати ріпак... Оці щити служать для равликів як хатинкою, так і годівничкою, тому що вдень равлик спить і ховається під ці щити від сонця.

Мрію про створення екзотичної ферми жінка втілила у життя п'ять років тому. Тоді вирощувала з пів тонни равликів.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

В Україні на той момент було порядку всього п'яти ферм. І ніхто ще не знав, як із ним правильно себе поводити, що з равликом робити. Як і для чого.

А нині равлики господарюють не на двох сотках землі, а на 17-ти!

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

Сімнадцять соток - це порядка п'яти тонн равликів ми вирощуємо у сезон.

Продукт дуже корисний і смачний.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

Равлик містить в собі 70 відсотків білка. 10 відсотків жиру, 0 відсотків холестерину, і 20 відсотків амінокислот. І це білок, який повністю засвоюється нашим організмом.

У доковідні часи Валентина відправляла равликів на експорт до Євросоюзу.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

Був закритий збут. Європа закрита. А равлики - це такий продукт, який європейці вдома не їдять. Вони його їдять по ресторанах.

А коли розпочалася війна, Валентина вирішила не закривати справу.

Валентина, власниця сімейної равликової ферми:

Ми вагалися, чи варто запускатися. Яка буде ситуація. Чи взагалі це буде потрібно комусь. Але скажемо так. На свій страх і риск. Розуміючи, що економіку України потрібно буде підтримувати. І якщо ми робили щось і вміємо робити це гарно - ми вимушені продовжувати це робити.

Щоби підтримувати екзотичний бізнес на плаву, Валентина почала проводити екскурсії. Родинам із дітьми розповідає про розведення равликів…

Вони мають 25 тисяч зубів! Називаються вони радула. Це - малесенькі хрящики.

Жінка навіть опанувала професію кухаря і готує за авторськими рецептами. Наприкінці екскурсії пригощає гостей стравами з равликів.

Це з прованськими травами й французькою гірчицею, а це - з копченою паприкою…

Жінка каже, для неї равлики - це вже не бізнес. А радше хобі. Головне, щоб була можливість експортувати українських равликів до Європи.