Теракт в Оленівці: рідні захисників "Азовсталі" вийшли на акції у понад десяти містах України [ Редагувати ]

Теракт в Оленівці. Рідні захисників "Азовсталі" вийшли на акції у понад десяти містах України. Люди вимагали, аби ООН і Червоний Хрест виконали гарантії, які вони давали, коли бійці виходили з "Азовсталі" та відвідали колонію в Оленівці. Проінспектували там умови утримання військовополонених. Зокрема, учасники заходів закликають світ визнати Росію країною-терористкою. Про це докладніше - у матеріалі моїх колег.

Слава захисникам Маріуполя! Героям слава!

Без повідомлень, інформації, але з надією. Після теракту в Оленівці, що став чи то масовою стратою військовополонених, чи то способом приховати катування й убивства, багато хто з родичів захисників Маріуполя досі не знає про долю героїв.

Востаннє звістку від чоловіка і батька Інна і Родіон отримали ще в травні.

Інна Бондар, дружина полоненого військовослужбовця:

Він служив в Азові, потрапив в полон 19 травня і весь цей час ми не знаєм що з ним? Де він? Ми нічого не знаєм.

Родіон Неумивакін, син полоненого військовослужбовця:

Тато, я тебе дуже люблю і бажаю, щоб ти швидше повернувся і ми проводили час разом.

Мати прикордонника Дениса Мотичка щодня молиться, щоб її син повернувся живим.

Наталія Мотичко, мати полоненого прикордонника:

Так співпало, що вже був і на Азовсталі 3 місяці і звітам їх і вивели. Своє 20-річчя він зустрів там, в полоні, в Оленівці.

Парамедик Тетяна Васильченко на Донбасі з осені минулого року. Наприкінці травня жінка потрапила у полон разом із бійцями Азовсталі. Її донька впевнена: світова спільнота повинна вплинути на путінських убивць.

Катерина Бас, донька полоненої:

Ми прийшли вимагати в Червоного хреста, в ООН, щоб вони щось робили, тому що вони сказали, що несуть відповідальність лише за екстракцію, за те, що їх евакуйовували. А хто далі має вирішувати ці питання?

Мамуся, ми тебе чекаєм додому. Нісолька скучає за тобою. Дідусь за тобою скучає.

Рідні бійців "Азову" мріють обійняти поранених героїв вдома, а загиблих із почестями поховати на рідній землі.

Наталія Мотичко, мати полоненого прикордонника:

Знайте, вас ніхто тут не забув. Всіх до останнього хлопців, всіх заберемо звідти. Всіх вас любимо.