Кіровоградщина приймає жителів Донеччини [ Редагувати ]

Кіровоградщина приймає жителів Донеччини. Їх евакуюють в обов'язковому порядку до настання холодів. Бо через постійні обстріли російських військових в області неможливо забезпечити опалювальний сезон. В яких умовах живуть вимушені переселенці - у нашому сюжеті - далі.

Людмилі Василівні сімдесят вісім. Усе життя пропрацювала у Краматорську електрозварювальницею. Вийшла на пенсію і сподівалась на спокійну старість... Так воно і було... Допоки росія не почала війну. Тепер довелось покинути рідну домівку.

Людмила Василівна, переселенка з Краматорська:

Конечно тяжело, потому что все нажитое бросили, только живешь і думаешь як там, що там, целое оно или не целое, останется оно целое или разобьют, или украдут, жалко конечно...

Людмила Василівна оселилася у Кропивницькому реабілітаційному центрі. Умовами задоволена, однак мріє повернутися додому.

Людмила Василівна, переселенка Краматорська:

Здесь хорошо, более менее, кровати такие удобные, вот и кормят три раза в день нормально, не голодные. Дай Бог, если наши освободят Донбасс, то и мы вернемся.

У цьому центрі нині проживає з пів сотні переселенців - пенсійного віку та людей з інвалідністю. Лідії Костянтинівні вісімдесят три. Коли виїжджала з Дружківки, там вже не було ані газу, ані світла.

Лідія Костянтинівна, переселенка з Дружківки:

Коли виїжджали взагалі ум розсєялся, потому що нерви, переживання, толі оставаться - страшно, толі куда-то ехать тоже страшно. Одно дєло обстріли, а другое зима напугала еще.

Серед скромних пожитків, з якими Лідія Костянтинівна виїжджала - є і найдорожче - двоє котів: Нюся та Кузя.

Лідія Костянтинівна, переселенка з Дружківки:

Вони в мене хатні, уліцу бояться, людей бояться, шороху всякого, з туалетом очень трудно, виносю, оцей покупила всякі принадлежності, виносю, ходимо по травках і дуже трудно, оцей вже привика.

Тут у центрі намагаються створити максимально комфортні умови для людей, яким довелося залишити все. У кімнатах розставили додаткові ліжка та тумбочки, облаштували їдальні, є душові та гаряча вода, холодильники та пральні машинки. Допомагають тут і з оформленням документів та різних допомог.

Лілія Місюня, керівниця Кропивницького центру реабілітації:

Ми намагаємось залучати всі необхідні органи влади, і волонтерські організації, щоб найшвидше закрити ці питання, і медичні, і соціальні питання, і пенсійні, різні виплати. Приходять сюди різні волонтерські організації, міжнародні організації, допомагають людям з документами, відновити документи, подати документи на виплати міжнародні та українські.

Жити в цьому центрі переселенці зможуть стільки - скільки буде необхідно.