Родичі захисників "Азовсталі" вийшли на акцію в Кропивницькому [ Редагувати ]

Немає нічого гіршого за очікування і невідомість. Родичі полонених захисників "Азовсталі" та Оленівки вже кілька місяців не мають жодної звістки від своїх чоловіків, синів та братів. Серед них і бійці полку "Азов", і морські піхотинці, і поліцейські.

Вірити в загибель своїх рідних люди просто відмовляються.

Знають, окупанти їх тримають в полоні. Бо дехто бачив своїх чоловіків у відео на пропагандистських російських каналах.

Сьогодні люди вийшли на акцію в Кропивницькому. І закликали Червоний Хрест, ООН та політиків - не бути бездіяльними та допомогти їм визволити бійців.

Захисники Маріуполя! Герої України!

У них на очах - сльози, а в душі - біль. Вони звертаються до всіх, хто тільки може допомогти врятувати з ворожого полону їхніх рідних та близьких.

Віолетта, наречена полоненого:

Мій наречений знаходився в Оленівці, на даний момент він перебуває у списках загиблих після теракту, але ми боремось і віримо, що він живий, закликаємо всю верховну нашу владу, Червоний Хрест і всі міжнародні ООН повернути наших полонених додому і вияснити, хто насправді там загинув.

Рідні та друзі, а також усі небайдужі до долі полонених - тут люди з різних куточків України.

Олена, мати полоненого:

У мене син в полоні, п'ять місяців в полоні, був у Маріуполі із самого початку, побратима ось батько, наші хлопці стояли до останнього, отак і їх взяли в полон, їх заводили на "Ілліча" і виводили, взяли в полон, п'ять місяців я не знаю де син, я хочу, щоб його повернули, поверніть сина додому.

Чи живі їхні діти, чоловіки та батьки - рідні не знають! Таїсія у квітні отримала похоронку - її сповістили, що син загинув у Маріуполі. А вже згодом на ворожому відео вона побачила серед полонених свою дитину... живою!

Таїсія, мати полоненого:

Я поки отримала похоронку, я все виплакала за ці три місяці, а потім побачила, що він живий. Я рішила для себе, що плакати перестану, щоб йому там легше було, я тримаюся наші хлопці знаходячих в полоні, вони поранені там, страждають, поетому я так обвязала голову, що треба їх рятувати, бо вони там мучаються.

До людей, що вийшли сьогодні на вулицю, приєдналися також родини, чиї чоловіки потрапили у ворожий полон не лише в Маріуполі, а й в інших регіонах країни.

Тетяна, мати полоненого:

Я його сильно люблю і ми його всі ждемо додому, бо це все сильно важко для кожної матері - це сильно больно. І це все пережити, я, наприклад воспринімаю кожний біль хлопчиків, що на війні, що тут, що я дивлюсь - це біль мого серця.

Ірина, мати полоненого:

Я його люблю і чекаю додому, люблю і чекаю, нехай повертається, бо я без нього взагалі жити не можу, ой щас, так що поверніть додому мого сина, він насколько патріот, він міг сидіти вдома у нього синочок народився, але він пішов захищати Батьківщину, так от захистіть тепер його.

Сину Жанни - лише двадцять чотири роки! Він із полку "Азов". Звістку від дитини жінка отримувала востаннє аж на початку літа, далі - нестерпна тиша. Саме тому всі вони - сьогодні тут. І хочуть, аби їхні заклики та молитви почув весь цивілізований світ!

Жанна, мати полоненого:

Нагадати всім людям, що є такі хлопці, сталеві хлопці, які ризикуючи своїм життям, ризикуючи своєю свободою, щоб весь Світ бачив, що це не казочки, не легенда, вони існують ці сталеві хлопці, і кожна мати хоче, щоб її дитину повернули додому.