У Кропивницькому приміщення колишнього навчального закладу переробили під гуртожиток [ Редагувати ]

Школа під житло! У Кропивницькому приміщення колишнього навчального закладу переробили під гуртожиток для вимушених переселенців. У класах облаштували спальні, обладнали їдальню та душові. Нині там заселили майже сотню людей.

Організувати побут їм допомагають волонтери. Вони приносять продовольчі набори та одяг дорослим , а найменшим - канцтовари для творчості та навчання.

Дякую, ой Сонечко!

Ці теплі слова вдячності волонтерам, що привезли дітям канцелярію.

Ганна Бакіна, переселенка зі Слов'янська:

Отримали подарунки, бачите які розкраски, фарби, ножиці, ручки, у мене двоє діток, очень довольны, что привезли.

Ганна з родиною у цьому гуртожитку в Кропивницькому живе вже місяць. В її домівці немає вже ані вікон, ані дверей.

Ганна Бакіна, переселенка зі Слов'янська:

Мы когда выезжали, у нас начали бомбить автовокзал, точнее он уже был разбомблен, мы видели когда проезжали, видели что там не осталось почти ничего, все повылетало. Особенно передняя часть. Сейчас закрылся у нас завод Словянский высоковольтный завод, я там проработала пол своей жизни, сейчас у меня нету там работы по специальности, поэтому планирую тут оставаться.

Цей гуртожиток спеціально облаштували під проживання для переселенців. Раніше тут була закрита школа. З міського бюджету на це виділили триста тисяч гривень. Нині тут живе майже сотня людей, третина з них - діти.

Аріна Плешко, переселенка з Донецької області:

Сначала как бы да, жили в садике, а потом внезапно раз и приехать в школу, как-то знаете, а потом как обжились, все хорошо, все нормально.

З класів зробили десяток загальних спалень, облаштували кухню в колишній учительській та душові. Сімдесятип'ятирічна пані Любов запевняє - головне, що тут тихо та дружньо.

Любов Біленко, переселенка з Сіверська:

У дітей згорів дім полностью восьмиквартірний і у внука висадили там усе, а тут же марадьори підбирають там усе, так що вертаться до весни нам нікуди, там не свєту, не газу, не води, нічого немає.

Подарунки від волонтерів діти одразу тестують: малюють та ліплять. І головне - мріють.

Ярослав, переселенець зі Слов'янська:

Я хочу полетіти в Андромеду і дізнатися, що там такого, це вся наша планета хоче туди полетіти, але грошей немає.

А ще передають свої побажання нашим захисникам.

Ярослав, переселенець зі Слов'янська:

Щоб вони виграли війну, і щоб путін здох. Це мрія всієї как - ето планети кароче.

Любов Біленко, переселенка з Сіверська:

Разбить етіх гадов і вернуться цілими і невредімими і нерви, щоб у них були нормальними.