Родичі українських героїв, які досі залишаються в полоні у росіян, провели акцію "Волю захисникам" [ Редагувати ]
"Волю захисникам". Таку акцію сьогодні провели родичі українських героїв, які досі залишаються в полоні у росіян. А таких - сотні. І росія, грубо порушуючи усі норми міжнарожного права, не дає їм можливості спілкуватися із рідними. Батьки, дружини та сестри багатьох військовополонених досі не знають, де їхні близькі і в яких умовах росіяни їх утримують. Тому вкотре закликають міжнародні організації добитися доступу до українських бранців та допомогти у їх звільненні.
Ірина - мама двох захисників України. Станіслав і Антон разом боронили Маріуполь, перебували на заводі Ілліча. Восстанє жінка бачила синів по відеозв'язку 10 квітня.
Ірина Ваврик, мати військовополонених:
Они ничего мне не рассказывали, как им там плохо, что они 40 дней голодуют. Мы разговаривали по видеосвязи с ними. Они улыбались мне, говорили что все будет хорошо, и всё: 12 апреля их взяли в плен. Я больше о них ничего не знаю, где они находятся, что с ними, живы ли они.
Більше тижня в них не було ні води, ні їжі. Розрізали батарею, пили воду рижу. Вона казала: в нас дощ з авіабомб, з фосфорних бомб. Вони трималися.
Так сестра Олесі Тетяна описувала пекло Маріуполя. Вона - могла виїхати з міста. Але не стала цього робити.
Олеся Карвацька, сестра військовополоненої:
Вона діловод-статист. Вона не бойова. Чому вона не вийшла? Вона сказала мені: я хочу допомагати всім, ми потрібні тут, дуже багато було поранених. Да, вона не медик, але вона допомагала так як могла. 16 березня був останній дзвінок. Все добре, Україні бути.
Що Тетяна в полоні, рідні дізналися із російських пабліків. А от про жахи, які доводиться там переживати жінкам, Олеся почула, коли одну зі знайомих сестри таки витягли із неволі.
Олеся Карвацька, сестра військовополоненої:
Їх вивезли в Таганрог. Там було знущання. Позавчора поміняли дівчинку, вони зараз всі в Курській область. Вона нам розповіла дуже жахливі речі, що в Таганрогі з ними робили, були знущання, їх дуже били їх катували. Морально зламані жінки, але вони тримаються, вони чекають обміну.
Чекають обміну і сотні полонених медиків.
Людмила - мама військового лікаря, який працював у 555-му військовому шпиталі Маріуполя. Рашисти розбомбили його у березні. Медикам довелося розділитися - частина пішла на завод Ілліча, інші - на Азовсталь.
Людмила Свобода, мати полоненого військового медика:
Вони пішли зі своїми пацієнтами. Тобто вони рятували їх життя. 2 місяці на "Азовсталі", вже 4 місяці він в полоні. Тобто півроку звісток нема. Ми бачили на відео як Андрій сідав у автобус. Тоді ми зрозуміли, що так він вже в полоні.
Тоді, в середині травня, після 84-ох днів героїчної оборони, сотні наших захисників вийшли із Азовсталі. Про долю частини з них - рідні і досі не знають. Христина розповідає, як шукала чоловіка - бійця Нацгвардії. Подала безліч заявок до Червоного Хреста - щоразу лише одна відповіль: російська сторона нічого не повідомляє.
Христина, дружина військовополоненого:
5 місяців я не знаю де він, мені невідомо про стан його здоров'я, де він, що він, як він. Донечка не чула його вже 7 місяців. Дуже сумує, завжди питає. Де тато. Бажає йому кожної ночі спокойной ночи. Вона на всіх акціях зі мною. Вибачте..... (плаче) вона на кожну акцію їздить, вона завжди зі мною, ми з нею разом боремося за нашого любого тата.
Вони всі чекають на повернення своїх чоловіків, батьків, синів та дочок. І закликають міжнародні організації захистити і врятувати їхніх рідних.
Христина, дружина військовополоненого:
Ми звертаємося до всіх організаціях, ми благаємо щоб нас почули і допомогли. Вони пережили пекло на "Азовсталі", вони зараз перебувають в такому ж пеклі. Ми хочемо щоб ООН Червоний хрест дотримали своїх обіцянок, щоб вони змогли добитися, щоб їх допустили.
Лариса, дружина військовополоненого:
Мы просим ООН сделать комиссию, створити комісію для того, щоб повернули наших полонених та дотримання всіх Женевських конвенцій до наших полонених. Це не плєн. Це якесь гестапо. Це знищеня їх.
Напередодні із російського полону вдалося витягнути 215 наших захисників. Це вже 20-тий обмін від початку повномасштабної війни. Але не останній.
Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міноборони:
Обміни будуть продовжуватись і надалі. Ми повернемо абсолютно усіх наших громадян, ніхто не залишиться покинутим.