Небачена жорстокість: репортаж з деокупованого Ізюму [ Редагувати ]

Сам процес мобілізації на росії почався ще за довго до проголошення відповідного рішення. Та пробити нашу оборону росіянам навряд чи вдасться. Після жахіть, які українці побачили на звільнених територіях, тримати фронт наші хлопці готові до кінця. Нашій знімальній групі напередодні вдалось побувати в визволеному Ізюмі і те, що ми там побачили і почули, просто шокує…

Дорога від Слов'янська до Ізюма тепер суцільна руїна. Понад 5 місяців росіяни намагалися пробитися нею до Краматорська і буквально стерли навколишні села з лиця землі. Про запеклі бої тут свідчать не тільки розбиті хати, а й щільно заміновані узбіччя, саперам вистачить на роки роботи.

Чим ближче до Ізюму, тим частіше на дорозі трапляється розбита російська техніка - автомобілі, БМП, БТРи, танки. Обгорілі рештки тих, хто прийшов буцімто визволяти Україну від українців, тепер видніються у знищених панцерниках. Про вже невідомих солдатів путіна нагадують лише їхні особисті речі.

Станіслав Кухарчук – кореспондент:

Окупанти навіть надихались от такими книгами – "Том третій "Война и Мир"" …не допомогло.

А Українське військо невпинно іде вперед поповнюючись озброєнням окупантів. Тікаючи, росіяни кидали десятки майже неушкоджених танків, бронетранспортерів та гармат. За кілька днів цей Т-72 стане у стрій і буде гнати своїх колишніх власників до самих кордонів України.

Півроку окупації ні для населених пунктів, ні для жителів не минули безслідно. Передмістя Ізюму, де базувались окупанти, вщент знищене, а тутешні поля приховують чимало небезпеки.

Станіслав Кухарчук – кореспондент:

Окрім мін, яких наставили, тікаючи, росіяни, ось тут, під Ізюмом ..ми зараз знаходимось у селі Донецьке, безліч от таких нерозірваних касет від Ураганів …вони вкрай небезпечні, адже можуть вибухнути у будь-яку хвилину.

Та попри небезпеку пані Галина продовжує випасати свою худобу на луках поблизу села. Каже, їй не так страшні російські міни, як самі росіяни.

Галина - жителька с. Донецьке:

Нас місяць не випускали з двору взагалі зовсім і по воду не випускали. У нас корови пили молоко, ми їх доїли і пили молоко і тому в нас багато було, а ми свячену воду пили, у нас була свячена вода дворічна. Уже гарно, уже добре …як ми таке пережили, то вже все добре.

Після деокупації з полегшенням зітхнули і жителі самого Ізюму. Через два тижні після визволення у зруйнованому місті потроху почало налагоджуватись мирне життя. Щоправда, зараз місцеві виживають здебільшого за рахунок гуманітарної допомоги - за нею тут шикуються довжелезні черги. Деякі продукти - справжній дефіцит.

Ольга - жителька Ізюма: 

Сладостей … Он не видел больше полгода этих сладостей .. русские давали так ото по шоколадке, а если их двое-трое в семье.

Окупанти зайшли в Ізюм 7 березня і майже половина 50-тисячного міста просто не встигла евакуюватись, або ж не схотіла. Скільки людей пережили окупацію, а скільки загинули під час обстрілів та звірств росіян - достеменно невідомо. Загосп ізюмської лікарні Роман веде нас на один з місцевих цвинтарів - тут безліч свіжих могил періоду окупації. Серед ідентифікованих поховань нам трапляються засипані ями невідомого походження.

Що, або хто знаходиться під землею вже будуть встановлювати криміналісти. Роман впевнений, поблизу Ізюму існує не одне місце, де росіяни намагалися сховати жертв своїх злочинів. Тут, шість місяців поспіль, вони творили справжній геноцид.

Роман - житель Ізюма: 

Мою дружину згвалтували буряти. Бідна жінка, як вона вижила після цього, пережила стрес. Їй погано було дуже після цього. Ще одну знаю, згвалтували, де вона ділась, не знаю, чи виїхала з Ізюму, чи ні. По-звєрскі прі том, одним словом звєрі.

Напередодні в Офісі президента заявили, що виявили на звільнених територіях Харківщини ще як мінімум два місця масових поховань.