Російські ракети частково зруйнували реабілітаційний центр: як рятують тварин миколаївські зооволонтери [ Редагувати ]
Наша наступна історія - про зооволонтерів з невеликого села поблизу Миколаєва. До війни вони опікувалися десятками тварин, звели реабілітаційний центр. Але російськими ракетами той зараз частково зруйнований. Як виживають і при цьому рятують інших - у сюжеті Марини Михайловської.
Герду власники розплідника не взяли з собою в евакуацію, Чуфу залишили замерзати на вулиці, великий мастиф заблукав у місті. Тепер у них нова спільна домівка. Їхня рятувальниця Ольга, розказує, що кидають і породистих, і ні. Піклуватися про тварин вони з чоловіком почали більше 10 років.
Юрій Дідевський – зооволонтер:
Мы построили вольеры для животных. Это все сделано своими руками из своего материала. Это все бетонировалось, строилось, создавались вольеры.
Ольга - далекобійниця, Юрій - нейрохірург. Та найбільша їхня любов - то чотирилапі. Більшість з підопічних потребують лікування. Тож окрім вольєрів власними силами облаштували і своєрідний реабілітаційний центр.
Село Лупареве до звільнення Херсону було одним з найближчих до лінії фронту. З лютого там щодня гатили окупанти, ворожа армія стояла зовсім поруч.
Ольга Волкова – зооволонтерка:
Там у нас топочная. Там поставили щит, на щите кинули одеяло. Представляете, начинаются прилеты, дом ходит ходуном, мы хватаем котов, собак, сюда их спускаем. Там развернуться было негде. Коты, собачки были там. Мы стояли здесь.
Особливо тяжко переносили вибухи собаки. Деякі загинули від страху. Єнота разом з вольєром ледь не рознесло під час прильоту.
Ольга Волкова – зооволонтерка:
Когда были прилеты… Видите, это мы заделали для возвращения домой. А это все было полностью разбито. Прилет был на уровне ее домика.
Подрожжя зрозуміло - тварин треба вивозити. Завантажили в автівку своїх, та ще й сусідських і повезли туди, де більш безпечно. Зраджених людьми домашніх улюбленців вистачає скрізь, каже Ольга, тож поверталися з евакуації вже у збільшеному складі.
Ольга Волкова – зооволонтерка:
Когда я вижу такое животное, скалеченное людьми, я думаю, ему и так в жизни досталось. Я не могу пройти мимо. Многие не понимают. Пальцем у виска.
Чимало будинків у Лупаревому та сусідніх селах нині порожніють. Але творини де-не-де лишилися. Після повернення Ольга починає кожен ранок з годування чотирилапих безхатьків. Потім - обходить своїх підопічних. Зараз їх більше сімдесяти.
Ольга Волкова – зооволонтерка:
Вот привожу животное, думаю, хватит, я свою норму выполнила. Это каждый раз говорю.
Волонтери мріють, що притулок вдасться відновити після обстрілів. Втім зізнаються, що вдвох з цим не впоратися. Але вірять, що знайдуться добрі люди, які допоможуть з відбудовою або ж захочуть прийняти тварин до своїх родин.