Команда добровольців-будівельників їздить по найбільш зруйнованих селах і містах: нещодавно побувала на Миколаївщині [ Редагувати ]

Цеглинка за цеглинкою українці відбудовують свої понівечені росією життя. Війна ще триває, але у ті населені пункти, лінія фронту від яких трохи посунулася, повертаються люди. Проблем чимало: не вистачає грошей, здоров'я і сил. Але на зміну страху прийшла віра. Віра у те, що Україну можна відродити спільними зусиллями. 

Як приклад - герої наступного сюжету. Команда добровольців-будівельників їздить по найбільш зруйнованих селах і містах - ремонтує обійстя за добре слово. Цього разу побували на Миколаївщині - у Прибузькому, яке пів року межувало із окупованими територіями. 

11-річний Влад показує свої трофеї. Окрім подарунків від волонтерів, є речі знайдені в Прибузькому. Його рідне село ворог рясно обстрілював більше як пів року.

Влад Кравченко, житель села Прибузьке:

Можна полазить і багато понаходити. Наприклад, гільзу від танку. У мене ще на базі лежить від вертольота ракета, у хрещеного знайшли.

Що не хата, то пошкоджена. Значні руйнування школи, сільського клуба та лікарні.

Сергій Алдабаєв, староста сіл Прибузьке та Степова Долина:

Пошкоджено 60% це повністю. А якщо подивитися, дім стоїть, а з того боку дому прилетіло. Майже кожний будинок зазнав пошкоджень.

З тисячі семисот жителів наразі повернулися в Прибузьке лише 200. Віктор - один з них. Щоправда, нормально жити в селі - поки не має де.

Віктор Матьовка, житель села Прибузьке:

Вояки мене відправили звідси. Я тільки поїхав, і вночі мені передзвонили, що пряме попадання в дім. 3 прильоти було. В дім. Між гаражем і кухнею. І швидку на запчастини рознесло, сараї порозносило.

Хоч будматеріали в громаді постраждалим родинам і видають, але однієї пари рук на все - замало.

Перекрити дах для команди "Добробату" - тепер справа декількох годин. На Миколаївщині працюють майже півроку. А запитів про допомогу від власників зруйнованих хат все більшає.

Олександр Левченко, волонтер руху "Добробат":

Особенно тяжело, когда на 5 этаже висишь на краю, снег метет. Мокро. Чистишь этот снег, тебе надо его почистить, снять шифер, оно скользко. Высокие дома очень тяжело. Есть страховка, но все равно на краю висишь.

Таких дахів за день, каже Олександр, можуть перекрити декілька. Сам хлопець із Запоріжжя. Приєднався до добровольців-будівельників ще в серпні.

Олександр Левченко - волонтер руху "Добробат":

Кто, если не мы. Я 2 месяца по военкоматам ходил, меня не брали. Я решил, чего дома сидеть, надо людям помогать. Там разбито, там разбито.

Працюють і в містах, і в найвіддаленіших селах, пояснюють хлопці. Зазвичай найпроблемніші адреси їм передає керівництво громади. Завдяки небайдужим українцям вся робота та матеріал для постраждалих безкоштовні.

Юрій Осипов - волонтер руху "Добробат":

Була б команда більше, взяли б іще якийсь будинок і пішли б там. Бачите, в нас є чим пересуватися, в нас "Добробат" все продумав. В нас є партнери, які долучилися, надають пальне, надають можливість нам пересуватися. Зараз у нас мікроавтобус на 25 місць. А нас 5-6. Ми можемо ще людей взяти.

Якістю та швидкістю добровольчого будівельного батальйону селяни задоволені. Віктор каже, трохи відбудується, і можна буде повертати родину із Закарпаття в рідне село.

Віктор Матьовка, житель села Прибузьке:

Будемо щось обшивать. Громада трохи дала ЮСБ, дошки. Бажано б більше, але пока… Нема питань, я тільки тут буду жить, тільки в Прибузькому.

Як і Віктор, до своїх сіл мріють повернутися ще тисячі українців. Тож найближчим часом у добробатів - роботи не поменшає!