Дорога життя: як доставляють медикаменти у Бахмут [ Редагувати ]
Цінний вантаж - перев'язувальні матеріали та знеболювальні - вдалося доправити.
Дорога життя. І одна з небагатьох, якою ще волонтери можуть розвозити гуманітарку у Бахмутському напрямку. Зокрема, медикаменти до військових шпиталей. І цей шлях - наразі та нитка, що з'єднує Бахмут із вільною Україною. Як доставляють вантажі у прямому сенсі у пекло? Сергій Вендін питав волонтерів.
На цьому відео - одна з доріг, якою наші захисники можуть користуватися неподалік Бахмута. Цим шляхом їдуть і волонтери, щоб доправити військовим необхідне. Ярослав везе медикаменти для військового шпиталю та фільмує подорож на мобільний телефон. Дорога небезпечна. Будь-якої миті можна потрапити під обстріл.
Ярослав Прокопенко, волонтер:
Объединили в этой поездки три миссии. Я должен был заехать в стабилизационный госпиталь под Бахмут, должен был заехать в медчасть 56-ой бригады, мариупольцев, защитников Бахмута, и в Константиновку был большой груз медикаментов. Плюс 200 кг корма для Красногоровки, для животных…
Найважче та найнебезпечніше - дістатися госпіталя. Там Ярослав бував і раніше, та цього разу дорогу не впізнати.
Ярослав Прокопенко, волонтер:
Сейчас она мне представлялась полностью незнакомой. Там уже были оборонительные сооружения.
До того ж, шлях розмило. Машину постійно кидало з одного боку в інший. Діставшись госпіталя, волонтери побачили, що будівля зруйнована. Напередодні вночі російські окупанти розбили її з артилерії.
Ай-яй-яй, приехали, ты что… А есть кто живой? Есть люди? Михалыч! Сергеич! - Да нету никого. - Вот сюда мы должны были привезти лекарства. Я только вчера списывался с доктором. Это жесть, нет слов, просто.
Ярослав Прокопенко, волонтер:
Мы вышли, выбежали оттуда и опять начался обстрел. Военные стояли рядом. Я начал спрашивать: где доктора, что с ними? Очень сложно там ребятам. Героям слава! Я не представляю, как там находиться.
Волонтери виїхали до безпечнішого місця.
Ярослав Прокопенко, волонтер:
Мы понимали, что назад по той дороге, что ехали, мы не выедем. Она была полностью размыта. Мы посовещались 30 секунд и решили ехать другой дорогой. Сам этот отрезок до госпиталя был просто миссией невыполнимой. Я кое-как поймал связь, созвонился с этими докторами, нашел их место базирования новое.
Цінний вантаж - перев'язувальні матеріали та знеболювальні - вдалося доправити.
І гарна новина - всі, хто перебував у госпіталі під час обстрілу, каже Ярослав, залишилися живі.
Ярослав Прокопенко, волонтер:
Слава медикам, которые там постоянно находятся. Их эмоциональное состояние позволяет шутить. Он, когда увидел меня, начал со мной шутить, этот доктор. Не каждый выдержит такое.
