Поводилися як варвари, забирали їжу і пиячили: як рашисти спотворили село Квітневе всього за добу [ Редагувати ]

Квітневе - в селі з красивою назвою окупанти були добу, але й за цей час встигли показати усю потворність "руського миру": поводилися як варвари, забирали їжу і пиячили. А коли передислокувалися, то почали Квітневе обстрілювати. Гатили так, що люди мусили виїжджати: на 150-ти подвірʼях лишилося тільки шестеро місцевих жителів та охоронець ферми. З них вижили.. лише двоє. 

Сергій показує зруйноване село. В одних будинках вціліли лише стіни, а деякі - це суцільна купа каміння.

Сергій Паладій, заступник керівника Первомайської селищної військової адміністрації:

І оце вулиця Миру. Саме більше постраждала. Оце сліди роботи так званого "сонцепьока". От всьо, що у людей було, от в такому стані воно зараз знаходиться.

Оселя Олександра постраждала менше, бо розташована на іншому боці Квітневого. Проте і в його будинку замість даху - звичайна плівка, а у стінах - отвори розміром з вікна.

Олександр Власьєв, житель села Квітневого:

У людей буває і похуже. Попадание було в монолит. Це якби мімо моноліта, то тут рознесло б все. Отут немає потолка, там немає потолка. 

Чоловік вже місяць як повернувся в село і мусить ночувати майже під зорями.

Вот мой ночлег. Дякую этим освободителям. Освободили от всего то, что було. И вот что осталось. Вот так на данный момент я живу и сплю в холоде. 

Олександр пригадує ніч, коли у Квітневе зайшли ворожі солдати. 

Олександр Васильєв, житель села Квітневе:

Вони зайшли ночью. Десь в 10 вечера. Много, їх очень много тут було. Десь 300-350 чоловік було. 

Окупанти будили селян, аби ті надали місця для ночівлі.  

Олександр Васильєв, житель села Квітневе:

До некоторих заходили даже з дітьми. У перший дом, там Самбури Серьоги, там його жена і орала - я в хату не пущу, потому что дєті, потому что.. щоб не перепугалися.. До соседей вони нахально зайшли.

Олександр говорить, що путінські армійці поводилися як варвари - солдати забирали їжу, а ще… зазирали в чарку. У ворожому війську були шахтарі з так званих "денеерії" та "еленерії". Морди рашистів.

Олександр Васильєв, житель села Квітневого:

До мене підійшли два молодих. Я кажу хлопці, що ви тут делаєте, откуда Ви? З Луганська, Донецька. Нас сюда послали. Ну послали, можна й не йти, я так думаю. Нас заставили, нас витягнули. Не з окопів, а з шахт, з роботи повитягували. Ну ховайся, ти должен думать головой, что ти йдьош сюда людей убівать. Ти убійца, а как по-другому сказать?

З Квітневого окупанти через добу передислокувалися у сусіднє Засілля. Туди вулицями пішла ворожа техніка…  

Олександр Васильєв, житель села Квітневе:

Через наше село пройшла велика колона техніки, там не хватало тільки запорожців. Яка хочеш там техніка була. Потому что ми збилися (ред. - рахувати) із зятем на 1300 одиниць техніки.

Саме з неї потім окупанти гатили по Квітневому. 

Ой, ужас що робилося, ужас, рибочко. Бачила все на свої очі.

Максим Урлов, житель села Квітневого:

Танки, СаУ, град, кассеты, ствольная артиллерия, минометы, только не била авиация и ракеты С-300.

Але й наші військові "насипали" ворогові. 

Олександр Власьєв, житель села Квітневе:

Вони отсюда тікали, оттуда тікали на камазах, ноги, руки тіліпалися, навіть губили друг друга (посміхається), тікали. Ми всьо наблюдали у бінокль. 

Спочатку місцеві жителі не поспішали з евакуацією. Продуктами допомагали військові ЗСУ.

Максим Урлов, житель села Квітневого:

Гуманітарку давали, ну і солдати помагали, солдати хорошо помагали.. пищей.

Але ворожі обстріли частішали і залишатися в Квітневому ставало геть небезпечно.

Олександр Власьєв, житель села Квітневого:

У нас в первый вже день, коли попадали по нашему селу, погибло 3 человека. Муж із женою.. мого друга родітєлі Якімови, і наша родственница. Старого Якімового, його собрав син один і другий по кусках, матері ногу оторвало. 

Наприкінці березня родина Олександра з села виїхала.

Олександр Власьєв, житель села Квітневе:

Я 22 уехал из-за детей, потому что жена начала плакать. Жалко детей. 

День за днем будинки селян порожніли. Зрештою у Квітнемому залишилося тільки шестеро місцевих жителів та робітник ферми.

Максим Урлов, житель села Квітневе:

В начале нас было семеро. Шестеро жителів и один на ферме там охранял. Потом одного в доме убило, потом одного убило под навесом, ну того ранило, он в больнице умер..ну и мы вдвоем вот так остались - я здесь, она там.

Максим не виїхав через тварин, бо боляче було кидати собак напризволяще. 

Максим Урлов, житель села Квітневе: 

Тут как Маугли ходил. За мной все собаки тут бегали. Ничего нормального.

І саме чотирилапі рятували чоловіка у хвилини відчаю та безпорадності.

Максим Урлов, житель села Квітневе:

Собаки помогли с ума не сойти. Я уже с собаками начал разговаривать. 

Чоловік говорить, що найважче було здобувати воду.

Максим Урлов, житель села Квітневе:

Свет, то не главное. Самое главное было воду доставать у людей в колодцах, бо у меня закончилась вода, то у соседа брал. У соседа закончилась, там на нижней улице брав. Бували такі дні, що вийти з дому не міг через обстріли.

Зараз у Квітневому тихо. А з настанням весни в село почали повертатися люди. 

Сергій Паладій, заступник керівника селищної Первомайської військової адміністрації:

Село налічувало 150 дворів. Зараз 59 сімей вже вернулося. Вже працюють. В селі вже є світло, вернули. Вже є газ. Зараз відремонтували водонапірну башню.

Максим Урлов, житель села Квітневе:

Люди возвратились. Ну правильно, не так скучно уже одному.