На Черкащині переселенці організували козину мініферму [ Редагувати ]
Козину мініферму організувало подружжя Москаленків на Черкащині. Пенсіонери переїхали із Маріуполя ще до повномасштабного вторгнення і взялися втілювати давню мрію. Тепер мають стадо із 30 кіз та виробляють кілька видів сирів.
Лілія ставить на стіл сири власного виробництва - це бринза, рикота та кілька видів напівтвердих. Козівництвом та сироварінням жінка захопилася після переїзду на Черкащину з Маріуполя. Разом з чоловіком придбала будинок у невеликому селі ще до повномасштабного вторгнення.
Лілія Москаленко, власниця ферми:
Наш будинок на лівому березі, і ближче до околиці тієї, яка до росії. Ось ці всі вибухи, прильоти, бомбардування - все чути і видно, і страшно. Давно думали, щоб кудись переїхати, а ось ці події, вони підштовхнули, що ми пришвидшилися.
Поки господиня пригощає сиром, із лісової прогулянки повертаються кози. У супроводі вівчарки Ради та чоловіка Лілії вони спочатку відновлюють водний баланс.
Потім 3 десятки кіз слухняно йдуть за Юрієм на пасовище.
У них вже звичка.
Кози уважно спостерігають за гостями, але від режиму не відхиляються. За розкладом - у них легкий бранч під весняним сонечком.
Щойно кози вмощуються відпочивати, у господарів є трохи вільного часу. Утримання дійного стада, кажуть, це фактично цілодобова робота.
Юрій Москаленко, власник ферми:
Доїння тільки 4 години, плюс гуляння з козами ще 4 години, разом 8 годин - повноцінний робочий день. Це щодня, без свят. Переробити молоко, сири зробити, плюс реалізація.
Коли починали свою справу, подружжя мало лише теоретичні знання. Не вміли навіть доїти кіз. Навчила обох сусідка.
Лілія Москаленко, власниця ферми:
Ще до того, як ми переїхали, я вже забронювала собі дві дійні кози і двох козенят. Самі ще не влаштувались, але кози вже приїхали до нас, і на 100 відсотків міські жителі не вміли нічого.
Поступово отара збільшувалася, і цьогоріч подружжя має ще шістьох маленьких козенят. Зростають вони біля матерів.
Коли козеня росте під козою, то воно росте міцніше, воно раніше вчиться їсти те, що і його мама, молоко отримує необхідної температури стільки, скільки йому треба.
На одну козу, окрім основного корму, треба ще з пів тонни сіна на рік. Тому подружжя планує згодом скоротити поголів'я, бо попиту на молочні продукти із козиного молока не багато. Але усім, хто вагається, чи варто втілювати в життя свою давню мрію, - радять діяти.
