На Харківщині відновлюють важливі дороги за 20 км від фронту [ Редагувати ]
Попри спеку і загрозу обстрілів вони ремонтують прифронтові дороги на Харківщині. Цими шляхами треба вивозити поранених і забезпечувати села продуктами.
Як дорожники обирають, за які саме шляхи братися? І як це працювати за 20 км від лінії фронту? Репортаж Світлани Шекери.
Вісім проходів треба робити по асфальту, щоб його укатати. Катати, щоб воно держалося. І остигло.
Машиніст катка Олександр Стеценко приїхав з Миколаївської області, щоб тут, на Харківському прикордонні, латати дороги. На питання, чи не страшно працювати за 20 кілометрів від лінії фронту, тільки сміється...
Олександр Стеценко, машиніст катка:
Хаха, не знаю, не страшно. - Чуєте вибухи, буває таке? - Так, не дуже часто, але буває. Далеко від нас буває, що вибухає щось.
Його колега - з Полтавщини. Пояснює, відфрезовані ямки засипають спеціальною сумішшю.
Олександр Савченко, робітник дорожньої служби:
З бітумом, з усім, змішується на заводі, перемішується і застигає, поливаються ямки.
Каже, скільки латок закриває його бригада за день, і не підрахувати.
Савченко Олександр, робітник дорожньої служби:
Скажу просто, дуже багато, дуже багато, те, що потрібно зараз дуже бистро це все робити. Ускоряться. Ми сюди приїхали на допомогу., щоб зробити дорогу частково, тобто ця дорога була в дуже критичному стані.
Працюють швидко, бо раз по раз сюди залітають російські дрони-розвідники. А це вже небезпечно. Та робити такі прифронтові дороги проїзними вкрай важливо, каже бойова медикиня Анастасія, яка служить на Куп'янсько-Лиманському напрямку, і щодня вивозить цими шляхами поранених.
Анастасія, командир медичної роти:
Коли відбувається серцево-легенева реанімація пацієнтів, наших бійців, під час дороги, коли є величезні ями й коли падають машини в ці ями, тому що ми летимо на великій швидкості, у нас падають всі медикаменти, у нас падають хворі. Дуже багато було прикладів того, що відключалися системи, коли ми підключаємо фізрозчини, кров капаємо, відключається система, випадають з вен.
Просить залатати ями на шляху до його селища і голова Борової. З одного боку від якої - лінія фронту. З другого - річка. І якщо не буде доріг і переправ, то нічим буде ані продукти з ліками завозити, ані виїжджати цивільним.
Олександр Тертишний, селищний голова Борової:
Логістика для нас, як кажуть, дороги - це артерія економіки, а в період війни це взагалі й швидкі, і доставка продуктів, і автобусне сполучення, я скажу. В нас в автобус і на Харків, і в лікарні, куди треба поїхати.
Та і з сусідніх сіл люди просять полагодити шлях.
Олександр Тертишний, селищний голова Борової:
Зараз є звернення із села Піски-Радьківські, там село на сьогодні десь близько тисячі людей. Це важлива дорога, і там багато людей живе, і вона поєднує із Донбасом нас, населені пункти вже Донецької області, і звідти можна поїхати й на Ізюм, а потім на Харків.
У воєнний час через брак ресурсів капітальні ремонти доріг не роблять, стан дорожнього покриття тільки підтримується ямковим ремонтом.
Андрій Алексєєв, начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківської області:
Ми працюємо, лише виконуємо аварійні роботи, тобто якщо ділянка повністю зруйнована, ми її відновлюємо. Наразі фінансування бюджетного на проведення цих робіт недостатньо, і наші підрядні організації, які законтрактовані, в більшості своїй проявляють свідомість і працюють в борг за власні обертові кошти.
Пріоритетність, тобто яку дорогу лагодити першою - визначають разом з військовими й військовою адміністрацією. Списки доріг для ремонту засекречені. Але однозначно всі вони - гуманітарні логістичні ланцюжки, кажуть у Службі відновлення інфраструктури.
Андрій Алексєєв, начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківської області:
Зараз у нас в роботі близько 300 км державних доріг, які є, скажемо так, військового направлення, переважно військового, там цивільний рух теж іде, і у нас близько 1 200 км в роботі зараз доріг, які переважно на собі несуть гуманітарне навантаження, цивільне навантаження.
Шляховики жартують - вони теж на фронті. Бо прилітає і по бригадах. Після нещодавнього удару по Дергачах двоє робітників отримали контузії. Тож працюють тут люди вмотивовані, ті, хто розуміє, наскільки важливі дороги для прифронтової зони.
