Без світла та води: як виживають люди на Миколаївщині [ Редагувати ]
Знищене російськими військовими село Тернові Поди на межі Миколаївської та Херсонської областей вимирає. До великої війни там проживало 107 людей, нині - 8. Яке життя після окупації та руйнувань у селі, дізнавалась наша кореспондентка Єлизавета Кротик.
Найближча лісосмуга - це була перша позиція, тут по всіх лісосмугах стояли російські війська.
Тернові Поди - село, що на межі двох областей - Миколаївської та Херсонської. Місцеві пережили окупацію, масовані обстріли росіян.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
Приходили, попереджали: "громко не балакайте, бо будемо стріляти, по селу не ходіть". Телефони забирали, як в окупації, та й все.
Олександр пережив окупацію і Херсона.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
Ми тоді буди окуповані в Херсоні, це батьківська хата, ми тоді були під окупацією в Херсоні, а зі слів наших мешканців, то розповідали, що тут відбувалося.
Саме за рахунок питної води селяни вижили в окупації.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
Коли ми повернулися, світла не було, а у нас від світла залежить вода, поїхали до району, написали заяву, приїхали і підключили нам світло. Ми з водою, а вода - це наше життя. За рахунок води в окупації вижило наше село, качали воду, поїли господарство і самі напивалися.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
- На моїй території, на цих 16 соток, було 15 прильотів артилерії. - Вони вам виходить все зруйнували? - Все, дерева покоцані.
Армія російської федерації зруйнувала батьківську хату Олександра.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
Наша хата, зі слів моїх односельців, то наша хата постраждала першою з села. Даху зовсім не було, все лежало на тій стороні, все вилетіло. От бачите, по скільки штукатурка нова, то є все заново перебудоване. В якому стані вона зараз ви бачите, все трошки в кращому, ніж було.
Для відбудови житла використовує навіть те, що залишили окупанти.
Даху зовсім не було. Ви ж бачите, що фронтон зроблений з військових дощок з-під снарядів "Град". Найдовші обирали, щоб було більше запасу.
Для зберігання продуктів також незвичні ящики.
Це ящик з-під тяжких снарядів, танкових снарядів або САУ. Ми тут зберігаємо речі від мишей, від гризунів.
Попри руйнування, Олександр залишається жити у знищеному селищі.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
Нам просто діватися нікуди, ми з Херсона, не з самого, бо я тут родився і виріс в цій хаті, життя якесь прожив в Херсоні, женився, виріс, як кажуть, друга моя батьківщина. В Херсоні зараз жити не можливо, там кожен день прильоти, вбиті люди, руйнування, так що довелося переїхати сюди, відновлювати батьківський будинок.
Тут вирощує городину, свою, аби не долати 14 кілометрів до базару.
Ось бачите, стараємось, є кавунчики, невеличкі, вони тільки почали рости, думаємо, що буде своє і не треба буде їхати на базар купляти.
Олександр, житель с. Тернові Поди:
До базару найближче нам 14 кілометрів - це село Шевченкове Миколаївська область, або село Киселівка - це Херсонська область. Однаково, що туди 14, що туди. І так само до Херсона нам 40 кілометрів, і до Миколаєва 40 кілометрів, так що ми на межі живемо.
Нині у селі проживає лише 8 людей, хоча до повномасштабної війни мешкало - 107. Повертатися нікуди.
Лариса, жителька с. Тернові Поди:
Немає будинків взагалі, тут все зруйноване, а є де просто стіни тримаються і все, але без даху всі. А що повертаються, кому дали кошти, люди купують нові по сертифікату, покидали, а кому по відновленню, там теж залежить, яку суму дають, 200-300 тисяч, а що на ці гроші зробиш. Люди тікають, води немає, вода була централізована, це у нас є свердловина, то ми якось живемо, а так як без води жити, до сусіда бігати - не натягаєшся.
Хоч російські війська і знищили Тернові Поди, утім у місцевих залишається надія на щасливе життя в ньому.
