У Кропивницькому відбулась акція на підтримку полонених герої Маріуполя [ Редагувати ]
Голос бранців кремля! У Кропивницькому рідні та друзі військовополонених Маріупольського гарнізону організували акцію-нагадування про в'язнів у росії. У центр міста прийшли пів сотні людей з фотопортретами захисників та стягами підрозділів. Про тих, кого дуже чекають вдома - у сюжеті Олени Бринзи.
У Кропивницькому автопробігом підтримали рідних військовополонених Маріупольського гарнізону. Участь у ньому взяло з пів сотні автівок.
А це вже піша хода центральною вулицею на підтримку українців, що перебувають в російському полоні. На акції-нагадуванні про бранців країни-агресорки - рідні військовополоненого морпіха Максима Колбасіна. Він - один з тих, над ким в росії влаштували "судилище".
Алла Алфімова, тітка військовополоненого морпіха Максима Колбасіна:
На цей момент ми знаємо, у нас є лист від нього, що він знаходиться в Донецькому СІЗО, це вже його другий раз будуть судить, перший раз дали 18 років, ми дуже його чекаємо, хлопцю - 24 роки, третій рік полону, коли почалась війна він був в Маріуполі, 21 рік, пройти такий шлях не кожен витримає.
Поряд з рідними військовополонених Маріупольського гарнізону на акції й сім'ї бранців з інших підрозділів та тих, кого вважають зниклими безвісти. Військовослужбовець 56-ї бригади Олександр Оберемок зник у лютому 23-го під Бахмутом - розповідає його сестра.
Тетяна Поліщук, сестра зниклого безвісти захисника Олександра Оберемка:
84 року народження, жив і працював в Ізраїлі, жив прекрасно, все покинув і приїхав сам захищати свою Батьківщину. Тут його дружина, тут його рідні, друзі, пропав у лютому, і майже два роки як він в полоні неофіційно, офіційна інформація: він безвісти зник.
Свого сина з полону чекає й організаторка акції пані Жанна. Володимир Митюн із позивним "Ластівка" - боєць полку "Азов" у полоні третій рік.
Жанна Зубрицька, мати військовополоненого Володимира Митюна:
Суспільство є голосом наших рідних, бо наші рідні не мають свого голосу, і ми маємо кричати на весь світ, і наш біль і про те, як їх катують, ви бачили в Оленівці теракт, тому наразі ми є голосом полонених, якщо ми будемо мовчать, то ми взагалі їх не побачимо.
Такі акції-нагадування для рідних військовополонених вкрай важливі. Так само як і підтримка суспільства.
Жанна Зубрицька, мати військовополоненого Володимира Митюна:
Вони заслуговують, на те, щоб за них боролись, в них так само є рідні, діти, вдома їх чекають, вони, скажемо так, ризикуючи своїм життям, найціннішим, що є у людини, мені здається це саме мале, що може зробити звичайна людина, прийти на акцію і підтримати.
