У Кропивницькому в школі створили волонтерський осередок [ Редагувати ]
У Кропивницькому освітяни на базі однієї зі шкіл створили волонтерський осередок. Там шиють одяг для захисників. Почали ще у 2014-му. А після повномасштабного вторгнення максимально збільшили виробництво елементів одягу для українських бійців. Термобілизна, футболки, балаклави, шапки, тактичні бафи - усе це шиють для українських захисників. Докладніше в нашому сюжеті.
Марина Пшенична, вимушена переселенка з міста Нова Каховка:
Ми шиємо термобілизну, теплу, це флісова тканина, вона дуже зручна, м'яка.
В одній зі шкіл Кропивницького - волонтерський осередок. Вчителі трудового навчання об'єдналися ще у 2014-му році.
Людмила Чернова, вчителька трудового навчання:
Спочатку це були тканини наші домашні запаси, ми шили на госпіталь, щоб хлопців можна було переодягнути: білизна, піжами, футболки. Зараз ми тільки теплу білизну поки що шиємо, запит на тепле.
Шиють тут на дозвіллі. 10 вчительок збираються чотири рази на тиждень. За цей час відшивають дві сотні речей.
Людмила Чернова, вчителька трудового навчання:
Є знайомі, які нам телефонують, можете нам зробить? Звичайно можемо. Через фейсбук нас находять, ми питаємо, звідки дізнались, через соцмережі, ми теж їм допомагаємо, це все безкоштовно, це все за донат людей, які нам допомагають.
Улітку до освітянок приєднуються старшокласники, а зараз додаткові руки пропонують пенсіонери та переселенці.
Марина Пшенична, вимушена переселенка з міста Нова Каховка:
Це почуття, що я можу бути дотична до цієї справи, воно мене зцілює, воно мене надихає, відчуваю себе потрібною.
Наталя Рахманіна, пенсіонерка:
Я заспокоююсь, я розумію, що якусь допомогу, матеріальну я не можу, а ось таку як шиття, чимось допомагаю.
Одяг шиють відповідно до сезону. Улітку - футболки, узимку - термобілизну. Тканини закуповують за донати небайдужих.
Олена Горобець, кураторка волонтерського осередку:
Ми називаємось "Вуликом", ми відшиваємо дуже багато футболок з довгим і коротким рукавом, кольорів, які потрібні хлопцям на війні, і ми відшиваємо велику кількість шапок, балаклав, бафів.
На знак удячності захисники передають у "Вулик" прапори з підписами. Їх тут зберігають як скарб.
Любов Донченко, пенсіонерка:
Віддаю цим хлопчикам, що там, я так за них переживаю, і хочеться і більше віддать, якби могла, ну, що можемо, те й віддаємо, серце своє, душу, молимося за них, щоб вони були здорові-щасливі й живі прийшли.
