Пекло у Серебрянському лісі: як ЗСУ стримують наступ росіян [ Редагувати ]
Лиманський напрямок. Росіяни намагаються вклинитись у лінію оборони ЗСУ і точковими ударами створити своєрідні "кліщі". Найзапекліші бої зараз точаться неподалік Торського, але провести повноцінний наступ ворогу заважають підрозділи сил оборони у Серебрянському лісництві.
Одну з ділянок утримує 53 бригада імені Володимира Мономаха. Бійці потребують нашої з вами допомоги, їм бракує дронів для розвідки та коригування. Тому команда "Подробиць" відкриває для підрозділу новий збір. Його реквізити в репортажі з позицій.
Так заповідний Серебрянський ліс під Ямполем зустрічає зараз своїх гостей. Уже третій рік точаться виснажливі бої. Кожен квадратний метр засипаний тут смертоносним залізяччям. А сам ліс через постійні пожежі вже не здатен сховати від ворожих дронів.
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
Замість співу пташок постійне дзижчання дронів і суцільна канонада, яка не змовкає ні на хвилину...
Серебрянське лісництво – частина так званого Сіверського виступу нашої оборони. За даними мапи DeepState, він уклинюється в лінію фронту на кілька десятків кілометрів і заважає росіянам активно наступати у бік Борової на Харківщині та в напрямку Лимана на Донеччині. Тому знищити виступ - одне з тактичних завдань для ворога. Хоч і не надто інтенсивно, але російська піхота без упину намагається просунутися вперед у Серебрянському лісництві. Але намарно…
Так розрахунок автоматичного гранатомета 53-ї бригади зупиняє чергову спробу російських штурмовиків наблизитися до українських позицій. Під обстрілами й ударами ворожих дронів хлопці працюють постійно. Але нашим піхотинцям значно важче - каже Олексій. Він і сам у минулому - штурмовик, тому позицію свого гранатомета називати нулем навіть не наважується…
Олексій, військовослужбовець 53-ї ОМБр ім. В. Мономаха:
Я "нуль" вже попробував, на "нулю" я постійно стояв – там дуже, дуже важко… Це теж "нуль" – воно теж сюди летить. Звідки більше летить, туди й більше прилітає, а звідки менше, туди теж менше. Ми, так сказати – серцевина, туди повернулись, прикрили, туди прикрили. Підходить піхота кацапська, вони вже не спроможні щось робить, і ми починаємо їх прикривати.
Та в цьому пеклі хлопцям доводиться не тільки воювати, а ще й будувати укріплення. Техніка сюди просто не доїжджає, тож все доводиться робити вручну.
Короткими перебіжками, щоби не потрапити в поле зору російських безпілотників, гранатометники прямують на свій імпровізований будівельний майданчик. А ця робота – ще те випробування і для м’язів, і для нервової системи.
І це ніколи тут не закінчується… Долаючи страх, утому, переборюючи холод і бездоріжжя, наші захисники стоять, адже ворог суне. Іншого вибору, аніж як захищатися, давати відсіч окупантам, наша країна не має.
