Закарпатське село щодня готує 250 порцій домашньої їжі для ЗСУ [ Редагувати ]
Понад 250 порцій смачної домашньої їжі у реторт-пакетах готують щодня для армійців жителі села Веряця на Закарпатті. Польову кухню, жителька села Ірина Світлик облаштувала у себе вдома.
У її армійському меню - 10 страв, які готує жінка на вогні. Обов'язкові - закарпатське сало та випічка. Біля жінки чимало помічників. Продукти або готові страви сюди везуть жителі ледь не з усієї області. Як куховарять - далі у сюжеті Мар'яни Мартин.
Сьогодні готуємо борщ і кашу для наших захисників, приступаємо, чистимо овочі.
Овочі на столі, тож можна приступати до роботи.
Поки жінки роблять заготовки, Сергій розпалив вогонь. У першому казані м'ясо вже підсмажилося.
Тут готуватимуть гречану кашу за особливим рецептом.
Ірина Світлик – волонтерка:
Зі спецій кладемо лавровий лист, чорний перець і паприку. І додаємо вже цибулю і моркву, овочів у гречану кашу кладемо дуже багато, бо готуємо її до напівготовності, тому що саме таким способом вона виходить дуже соковитою, і захисникам смакує саме така каша.
Для особливого смаку Ірина додає в казан маринований болгарський перець. Як тільки овочі протушкувалися – засипає крупу.
Ірина Світлик – волонтерка:
Це 80-літровий котел, звідси виходить приблизно 120 порцій, 120 сухпайків. Тобто 120 ситих наших воїнів.
На подвір'ї Світликів польова кухня працює з перших місяців повномасштабної війни.
Ірина Світлик – волонтерка:
Почалася війна, ми переживали то все як усі. Панікували, не знали, що нам робити. І коли ми зрозуміли, що за кордон ми виїжджати не будемо, почали думати, чим ми можемо допомагати. Тут, там де ми є. І так ми почали пекти випічку, коли ми почали відправляти паралельно вже і випічку, і їжу, самі захисники почали казати: нам менше випічки, більше їжі.
В Ірини є й чимало помічників. Хтось приносить продукти (а то вже й готові страви), хтось допомагає грошима, а пані Ганна працює на кухні.
Все на цій кухні облаштовано до найменших дрібниць. Кожен має своє завдання, але мета в усіх одна - спільна.
Марія – жителька с. Веряця:
Дуже вірю у перемогу, і дуже хочу, аби була перемога.
За балачками вже й каша підійшла. Господині беруться за наступний етап роботи – розсипають готову страву у реторт-пакети.
Ірина Світлик – волонтерка:
З теплом та любов'ю для захисників України.
А Сергій уже готує до роботи автоклав.
Сергій Світлик – волонтер:
При високій температурі створюється ще тиск там додатково, і їжа швидко зварюється, і потім вже може зберігатися до 2-х років. Ми починали взагалі з маленького автоклава - 4 частина з цього, вміщає 20 пакетів. Потім придбали трошки більший на 50 пакетів, а потім на 100 пакетів, потім 2 на сто, і третій.
Протягом дня тут готують понад 250 порцій смачної їжі для наших захисників. У рецептурі понад 10 різновидів.
Голубці, левеш курячий - такі страви, які ми готуємо щодня. Це в нас зразки у прозорих пакетах.
Окрім основних страв є солодощі, а ще:
У нас коптиться сало, холодне копчення, традиційне закарпатське сало.
Світлики ведуть домашнє господарство, обоє працюють, виховують трьох дітей. Могли б виїхати за кордон чи просто жити собі у відносно тихому Закарпатті. А натомість увесь вільний час присвячують такій важливій справі – готують для наших захисників.
Ірина Світлик – волонтерка:
На наше покоління випала така важка війна, і я не розумію, як можна у такий час стояти осторонь. Тому так і робимо, те що можемо, там де ми є, з тим, що ми маємо.
За три роки війни на яких тільки напрямках фронту не смакували їхні гостинці із Закарпаття.
Якби не ви, ми б не пробували такої смакоти.
Марія – жителька села Веряця:
Дякують нам, бажають здоров’я, щоб руки не боліли, ми задоволені. Це наша зарплата.
І саме такі відгуки додають волонтерам сил і бажання працювати й наближати перемогу України.
