Вижив після атаки дронів: боєць без ніг бореться за життя [ Редагувати ]
Вижив після полювання на нього російських дронів. В оператора БпЛА під Торецьком поцілив ворожий безпілотник. Через тяжкі поранення боєць втратив ноги, але попри це, має шалену мотивацію для подальшої реабілітації. Репортаж із Дніпра, де лікують пораненого військового.
Є поранення, є поранення в груди, пневмоторакс, але тут все налагоджується. Ще кілька днів і Василь зможе зовсім вільно дихати.
Поки бійцю ще складно говорити, та все ж він погодився розповісти свою історію. Василь - оператор БпЛА. Важкі поранення отримав на Донеччині, в районі Торецька. Це сталося під час виконання одного з завдань. Вони з побратимами намагалися повернути втрачений безпілотник, але на них полював ворожий дрон.
Василь, поранений військовослужбовець:
Він вдарив мене в бронежилет, коли я впав трохи. Пошкодило, коли я зробив скид, щоб побачити, що зі мною, я побачив, що я тримаю коліно в пораненій руці. Інша нога теж відірвана.
Коли побратими прийшли на порятунок, ворог здійснив повторну атаку.
Василь, поранений військовослужбовець:
Вибрав пріоритет добити до кінця. Почався білий спалах - взрив і через 3 хвилини так само, у те ж саме місце, де точно прилетіла арта. Хлопці мене ще трохи відтягли, щоб максимально мене сховати.
Зрештою Василя вдалося забрати з поля бою й евакуювати до Дніпра. Через тяжке поранення лікарям довелося ампутувати хлопцю обидві ноги.
Сергій, лікар:
Уже провели принаймні 4 операції, тому що фронт, передова, стабілізаційний пункт не дає змоги зробити все для того, щоб потім протези правильно.
Лікарі Дніпра уже сьогодні готують Василя до протезування. Поруч з бійцем і фахівці спеціалізованого центру, який у Львові займається протезуванням та реабілітацією військових і цивільних. Як тільки дозволять медичні показники, львів’яни готові забрати Василя до себе.
Андрій Віленський, медичний директор спеціалізованої клініки Superhumans:
Є два головні питання. Перше питання це травма, це рівень ампутації, який визначає чи можливо, чи не можливо зробити протез і відновити функцію ходи. І друге важливе питання, напевно найважливіше, це мотивація. Це стан ментального здоров’я пацієнта.
Головна мотивація Василя - його найрідніші. Мама і батько уже мають інвалідність, тож хлопець каже, що просто не має права здаватися. Обов’язково мусить стати на ноги, аби їх підтримувати. Василь родом із міста Хуст. Мобілізувався пів року тому, хоча мав право відмовитися від служби по догляду за батьками. Але більше не міг бути осторонь, тож тепер має два найбільші бажання.
Василь, поранений військовослужбовець:
Щоб зупиняли їх і, не дай Боже, щоб я був обузою в інвалідів своїх батьків. Це дуже важко.
