Удочерили під обстрілами: як двох сестер виховує подружжя з Ірпеня [ Редагувати ]
Війна забирає найрідніших. Понад 13 тисяч українських дітей осиротіли з початку повномасштабного вторгнення росії. У таких умовах дедалі більше родин відкривають двері своїх домівок для тих, хто залишився сиротою. Наша наступна історія про подружжя з Ірпеня, яке під час війни взяло під опіку двох дівчаток. Як в умовах війни змінилася процедура усиновлення та з чого варто починати шлях названого батьківства? Про другий шанс на дитинство і родину - наш наступний сюжет.
Вони мріяли про велику родину ще до війни. А на початку повномасштабного вторгнення, коли годинами ховалися від ворожих обстрілів, остаточно вирішили: стануть названими батьками.
Оксана та Дмитро Скігіни, названі батьки:
Ну, що життя скінченне, нас може в будь-який момент вбити ракета. І все це, тому що якщо ми будемо відкладати, думати, що треба там правильне житло, треба правильний дохід. Все. Цього може ніколи не трапитись.
Оксана та Дмитро вдочерили двох дівчат - 12-річну Еллу та 5-річну Кіру. Сестри з Чернігівщини не бачилися чотири роки, бо перебували в різних дитячих закладах. Та перш ніж забрати дітей до себе, подружжя вирішило знайти просторе житло. Продали квартиру в Києві, позичили трохи грошей та купили будинок на Київщині. І лише потім пройшли спеціальне навчання з усиновлення.
Оксана та Дмитро Скігіни, названі батьки:
Курси - це не просто формальність, це дуже цікаво, дуже корисно. І курси реально готують до всиновлення. Це психологічні тренінги, це психологічні ігри. Співбесіди, купа співбесід.
Під одним дахом Елла та Кіра з названими татом і мамою живуть уже 8 місяців.
Оксана та Дмитро Скігіни, названі батьки:
Елла ще більш-менш пам’ятає, як жити в сім’ї. Для Кіри це взагалі новий досвід. Вона не розуміла, чому треба прибирати, чому треба за собою доглядати. Банально, що треба митися, чистити зуби й вдягати чисті шкарпетки. У Елли важкий ПТСР. Травма від окупації, страх смерті. Плюс дуже багато проблем з харчуванням.
Батьки кажуть: були готові до того, що дівчата матимуть проблеми зі здоров'ям. Вони вже працювали з дітьми з інвалідністю як волонтери в лікарнях.
Оксана та Дмитро Скігіни, названі батьки:
Насправді як би це не було дивно, стало сильно важче. Стало сильно менше часу. Але мені подобається.
Від початку повномасштабного вторгнення рф понад три тисячі дітей в Україні знайшли нові родини. Лише торік, за даними Міністерства соціальної політики, було зареєстровано майже тисячу триста всиновлень - це найбільший показник за останні п’ять років. Щоб спростити процес усиновлення в умовах війни, посадовці впровадили кілька нововведень.
Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України:
Перше - ми спростили анкету і такий висновок рекомендаційний, які готували служби, щоб навчали кандидатів-усиновлювачів. Друге спрощення, яке ми зробили - це можливість познайомитися з дитиною ще на етапі досудового рішення. Судові процеси тривають трохи довше, то ми можемо тимчасово влаштувати дитину в родину, і діти вже є в сім’ї. І вже до рішення суду ми точно розуміємо, чи є оцей метч, чи створилась ця родина фактично. І третє, що найважливіше - ми забезпечили сервіс, який є таким інформаційним. У нас є така велика платформа "dity.gov.ua" - країна для кожної дитини, де зібрана вся інформація про всі можливі види прийняття дитини в родину.
Пари, що замислюються про всиновлення, можуть також звернутися по офлайн-консультацію до служби у справах дітей.
Анжела-Ангеліна Дордюк, начальниця служби у справах дітей Ірпінської міської ради:
У кожній службі у справах дітей є визначені фахівці, спеціалісти, які розповідають не тільки саму бюрократичну процедуру, які документи потрібно зібрати. Вони розказують набагато більше. Живе спілкування, тобто кандидати, які вже зробили якийсь найменший крок і задумалися над усиновленням, у живій розмові можуть запитати абсолютно про усі хвилювання, переживання, які у них є на цей момент, і ми відверто на них відповідаємо.
Нова родина для дітей - це нове незнайоме середовище. До того ж вони переживають стрес через війну. Для налагодження комунікації потрібні час і терпіння - каже психолог.
Поліна Старцева, психолог:
Батькам варто бути поступовими, не квапити процеси адаптації, в першу чергу турбуватися про базові потреби дітей, створювати відчуття затишку навколо дітей, знайомити поступово з усім, що є навколо. В тому числі батьки мають бути доволі чіткими, має бути чітка система правил. Мають бути якісь дуже прості пояснення дитині щодо того, як зараз у неї буде виглядати життя з новими людьми поруч.
Оксана та Дмитро зізнаються: спочатку мали труднощі у спілкуванні з дітьми. Порозумітися вдалося завдяки спільному дозвіллю.
Елла Скігіна, названа донька:
Ми святкуємо Новий рік або якісь свята. Ще ми разом празнували Пасху. Коли було дуже жарко, ми обливалися водою.
Оксана та Дмитро Скігіни, названі батьки:
Я дуже захоплена українськими традиціями. Тому ми робили традиційне Різдво з 12 стравами. Ми робили також традиційний Великдень. Ми також в церкву ходили. Малювали писанки.
Названі батьки діляться: з появою доньок їхнє життя наповнилося новими сенсами й мріями. Тепер у планах збільшити родину, відкрити будинок сімейного типу і взяти до себе ще дітей, які втратили найрідніших.
