Російські окупанти розділили блокпостом два села у Грузії [ Редагувати ]

Що таке агресія Росії з власного досвіду знає Грузія.

Там одразу дві конфліктні зони - Абхазія та Південна Осетія.

Наші журналісти поїхали в села, що розташовані на кордоні з окупованою територією.

Яке воно - сусідство з російськими військовими - дивіться в сюжеті.

Одзісі й Ахмаджі - два грузинських села одного Ахлогорського району - розділені дорогою.

За кілометр звідси вже починається окупована Грузія - російські військові за останні роки встигли зміцнитися тут капітально.

Звели свою базу, а за 300 метрів стоїть уже блокпост російських прикордонників.

"Найгірша територія ось тут - село Одзісі. Навколо все російське, он звідти - це Росія, і назад Росія, погане, бо якщо захочеш дрова розпалити взимку, не зможеш піднятися на ось ці гори, що за два кроки, оскільки арештують російські прикордонники", - говорить Пата Меладзе мешканець села Одзісі.

Тут кажуть - окупація триває. Називають її повзучою - прикордонні стовпи хтось увесь час пересуває ближче.

А 6 років тому тут жили, як одна сім'я.

В Одзісі збирали урожай фруктів, в Ахмаджі - їздили народжувати і вчитися.

Тепер змішалося все так, що й самі заплуталися, де який район. А Одзісі від окупації якраз і врятував адміністративний кордон.

Російські танки помилково зайшли далі Ахлогорського району.

"Російські танки підійшли, ось звідти ось через Каспі ось сюди зайшли і пішли назад", - говорить Пата Меладзе.

"Пішки бігли, транспортом бігли", - говорит Наргиза жителька села Одзісі.

Село Ергнеті. Вже 6 років - це крайня точка перед окупованою територією, і вже 6 років прохід туди, та й звідти просто закритий.

В Ергнеті російської мови не почуєш навіть від старожилів.

Усе російське спалили 2008. Коли по дорозі на Горі бомбили російські літаки.

"Вони вже не пускають нас - росіяни, стоять кордон зробили тут. Під час війни нас вигнали, всі будиночки спалили. Ось це теж спалили все, ось даху цього року зробили, тут теж все спалили", - говорить Мераб мешканець села Ергнеті.

Коротка війна йшла і на інформаційному фронті.

"Раша тудей працювала і все але в перший же день після 8 серпня їм заборонили. Це війна і вони такі ж вороги в тому сенсі, що вони пропагандували, вони показували Горі, наше місто, який розбомбили російські літаки і говорили, що це Цхінвал. Такий журналіст для мене такий же ворог як і цей солдат".

Окупація вдарила по кишені аграріїв в Одзісі.

"Погано - там добре продавали продукти а тут за копійки віддаємо".

Але обравши мир - Грузія дала поштовх своїй економіці, стимулюючи малий і середній бізнес.

"Найголовніше що зробила наша держава - те чого не було в 90-х ми відразу ж побудували будинки. І зробили кілька селищ для біженців ми в тих селищах наші підприємці побудували там різні фабрики щоб люди там працювали. Ми дали їм землі щоб реабілітація була", - говорить Давид Какуліа журналіст.

У Грузії два святих місця - церква і Марані - погріб, де виробляють вино. Але для грузина виноробство - це не бізнес. Це душа його роду.

"Для мене і для моїх друзів які займаються ось таким винороби не знаю вигідно чи не вигідно але більш стабільно почуваємося, коли ми продаємо на західному ринку. Там ми знаємо правила гри і не боїмося за завтрашній день. Від нас все залежить", - говорить Яго Бітарішвілі, винороб.

"Після того, як Росія закрила для нас ринок в 2006 році, після цього почалася якісна вина випускатися на наших заводах до 2013 року дуже зросла якість", - говорить Яго Бітарішвілі винороб.

"Я хочу випити за мир, щоб був мир в наших дружніх країнах, в наших сім'ях, в наших душах. За мир".

Ірина Баглай, Іван Єрмаков, Новини, телеканал "Інтер".