Навчання для дітей-біженців із Сирії стало справжнім святом [ Редагувати ]

Напередодні минуло чотири роки від початку війни у Сирії. За роки протистояння мільйони людей змушені були залишити домівки. Більшість із них - діти. Як живе покоління, яке може стати "втраченим", дивіться далі у сюжеті.

Це - сирійські будні. Постійні вибухи, зруйновані будівлі та сотні тисяч трупів. Що таке школа - тут уже давно забули. Та й дітей у Сирії залишилося мало. За роки протистоянь з країни виїхало понад 4 мільйони біженців. Чимало з них живуть тут у таборі "Заатарі", в пустелі на півночі Йорданії.

"Більше половини тих, хто перетинає сирійський кордон - це діти. Переважно вони не мають можливості продовжувати тут навчання. Так ми можемо втратити ціле покоління", - пояснює представник ООН в Йорданії Ендрю Харпер.

Збагнувши це, світова спільнота вирішила діяти. Під егідою ЮНІСЕФ у пустелі взялися налаштовувати навчальний процес. Спочатку уроки проводили просто у наметах. Поступово представники організації спорудили щось на кшталт тимчасових шкіл. Запросили вчителів-біженців, викладають також іноземці. Однак фахівців катастрофічно не вистачає - можливість навчатися викликала у дітей надзвичайний ажіотаж.

"Найважливіша проблема - це надзвичайно велика кількість охочих навчатися. Зараз люди усвідомлюють важливість освіти, і ЮНІСЕФ постійно проводить перемовини із міністерствами, аби нам дали можливість розширити нашу освітню діяльність. Також у Сирії досі популярні ранні шлюби. Ми ж прагнемо, щоб дівчата зрозуміли, як може допомогти їм освіта у майбутньому", - розповів співробітник ЮНІСЕФ Шарок Фахурі.

Марії - 13. В Йорданії вона вже кілька років. До місцевої школи ходить, як на свято.

"Це надзвичайна можливість! Ми маємо дуже хорошу навчальну програму, в нас чудові вчителі. Ось, наприклад, є у нас наш, сирійський вчитель, а разом із ним працює місцевий - йорданський. Вони разом дають нам завдання та влаштовують іспити", - пишається навчанням сирійська біженка Марія Шаєб.

А ще дітей тут вчать англійської. Такої можливості у більшості не було навіть у мирний час. Втім, усі вони вірять, що колись війна, що забрала 200 тисяч життів, таки скінчиться, і вони зможуть повернутися додому.