Дай лапу: на Буковині дітей з особливими потребами допомагають лікувати тварини [ Редагувати ]

"- Зацілувати, обняти, облизати і всіх зустріти з радістю - віддати своє тепло і бажання поцілувати. Собаки такі хороші!"

Його робочий день починається на світанку і закінчується опівночі. Колишній електрик Ігор Роздобудько змінив міську метушню на провінційний спокій. А ремонтні інструменти - на собачі вольєри. Ось уже рік чоловік розводить хаскі.

"З подачі друзів, які підказали, думаєш - вперед і роби, як було сказано. Пробуй, бери і роби. Отак і почалася історія", - згадує Ігор Роздобудько, власник собак.

Ігор знайшов землю. Розчистив від чагарників та збудував тут вольєри. А згодом і сам сюди перебрався. Тепер його господарство - майже зо два десятки хаскі.

"Розвиток їздового спорту - щоб люди мали розуміння, що таке їздова порода, щоб не купували лиш із-за краси, а потім собаки мучились і не знали, куди їх діти. Сама порода, мабуть, забрала мою душу, що я в це все вліз", - переконаний Ігор Роздобудько, власник собак.

Через спокійну вдачу та любов до людей - хаскі вважаються однією із найдружелюбніших порід собак.

"- Ай, молодець! Ай, молодець!"

Та ці хаскі не тільки граються. У тварин ще й - важлива місія. Їх залучають до каністерапії - лікування та реабілітації. Сьогодні до них із цікавістю приглядається 13-річна Маринка. У дівчинки - ДЦП.

"- Хочеш погладити? Давай!"

"Трошки боязно спочатку, а потім вони поступово привикають і йдуть на контакт з собаками, як і собаки з ними. І після їхнього, так сказати, спілкування, дітки наші отримують море позитивних емоцій", - розповідає Наталія Болган, жителька міста Кіцмань.

Нині каністерапія - на стадії зародження і розвивається лише завдяки ентузіазму господаря. Та допомозі небайдужих. Утім, Ігор не опускає рук: вірить - його справа вилікує не одну дитину.