Війна у Нагірному Карабаху поставила Вірменію за крок від революції [ Редагувати ]

Війну в Карабаху зупинили. Але чи надовго? Вірменія за крок до нової революції. Хочуть скинути прем'єра, якого звинувачують у поразці. Та й навіть якщо це вдасться, повернути втрачене - не зможуть.

Тридцять років тому, коли в першій війні за Карабах не пощастило Азербайджану, втрата територій перетворилась на одне з центральних питань у житті цієї країни. Люди мріяли про відплату та повернення своїх земель.

Чи захоче тепер Вірменія помститись? Це питання може визначати ситуацію на Кавказі на десятки років наперед. Ну а що ж там станом на сьогодні? Давайте подивимось.

Вірменія - бунтує! Для одних це повернення територій. Для інших утрата рідної домівки. Мир із гірким присмаком крові та попелу.

Проти ночі 10 листопада Азербайджан та Вірменія, за посередництва Росії, підписали угоду про припинення вогню. Згідно з нею, завойовані території невизнаної республіки Арцах відходять Баку.

До 1 грудня Єреван виводить свої сили з визначених регіонів Нагірного Карабаху, однак отримує п'ятикілометровий коридор до Степанакерта. Дотримання перемир'я контролюватимуть російські миротворці.

Азербайджан несподівано погодився зупинити наступ буквально за крок до повної перемоги. Від захопленого стратегічного міста Шуші - до столиці регіону залишався якийсь десяток кілометрів.

С чувством радости, с чувством гордости я подписываю этот документ и хотел бы поздравить весь азербайджанский народ с этим историческим событием.

Азербайджанці сприйняли звістку як національне свято. Гуляння на вулицях тривали добу.

Айдан Гусейнова, жителька Азербайджану:

Я така щаслива, це чудове почуття. Я дуже рада, що ми повернули Карабах після 28 років.

Ельнар Гаджиєв, житель Азербайджану:

Сподіваюся, ці землі будуть нашими назавжди.

А от у Вірменії мало не жалоба. За даними 2017 року, 99% населення Нагірного Карабаху вірмени. Тож у Єревані люди штурмували парламент і кабінет прем'єра. Вимагають відставки Нікола Пашиняна за підписання капітуляції.

Нікол-зрадник! Нікол - зрадник!

Арцах - це земля вірмен упродовж тисячоліття і такою залишиться!

Пашинян визнає: на умови Баку він погодився за порадою військових. Через проблеми з мобілізацією та забезпеченням армії.

Нікол Пашинян, прем'єр-міністр Вірменії:

Я відповідальний за цю ситуацію. Це провал для нас, просто катастрофа. Але я впевнений: Вірменія і Арцах мають жити, повинні змінцюватися й переглянути свої погляди

Те, що ситуація у вірменському війську і справді непроста, доводять ці кадри. Купи розбитої техніки та пошматовані тіла вояків уздовж доріг невизнаної республіки. Це відео зняли російські миротворці. Вони вже прибули в регіон. Чому сили Єревана, що мали вигіднішу оборонну позицію, зазнали такої нищівної поразки - залишається питанням. Пашинян нарікає: армію роками грабували олігархи, які нині прагнуть повернутися до влади на хвилі народного розпачу.

За організацію протестів затримані десятки людей, зокрема, й лідери опозиції. Та мітинги тривають і досі...

Тим часом налякані люди з районів, які найближчим часом перейдуть Азербайджану, масово тікають. Бояться етнічних чисток та військової блокади.

Майже нікого не лишилося. Уже майже всі втекли. Усі, хто залишився, саме й виїжджають.

Зараз мирно. Люди виїжджають. Вони розгублені. - Сподіваєтесь колись повернутися? - Звичайно. Кожен із нас сподівається. Я воював у першій війні і був поранений. Мій син воював у цій і теж поранений. Ми всі маємо надію повернути цю землю.

Та не всі вірять у таку можливість - мережу заполонили драматичні кадри, на яких утікачі з Нагірного Карабаху підпалюють власні домівки.

Натомість президент Азербайджану каже: вимагатиме від Єревана відшкодування за руйнування на звільнених територіях.

Майже 99 відсотків звільнених нами територій знищені - будинки, школи, лікарні, адмінбудівлі, історичні місця, могили наших предків, мечеті. Ми притягнемо ворога до міжнародних судів, вони виплатять компенсацію.

Тим часом керівництво невизнаної республіки підраховує втрати - за ці півтора місяця в Нагірному Карабаху загинули близько півтори тисячі людей, зокрема, цивільних. І вочевидь, це не остаточні підрахунки.

У Степанакерті радіють припиненню вогню та кровопролиття. Та чи буде міцним такий жаданий мир, підписаний на руїнах згарищ? Адже протягом століття всі спроби залагодити цей непростий конфлікт - виходили на новий виток протистоянь.