Незаконні, розвалені, потрібні: як доїхати та вижити в українських маршрутках [ Редагувати ]
Як дістатися пункту призначення - цілим та неушкодженим?
Не інакше, як стихійним лихом на дорогах можна назвати український громадський транспорт. У вітчизняних маршрутках на ходу відпадають запчастини й колеса. А тролейбуси за лічені хвилини перетворюються на смолоскипи.
Тож як дістатися пункту призначення - цілим та неушкодженим? Богдан Вербицький та Мар'яна Мартин - провели ревізію рухомої небезпеки.
Він не знає, хто його перевозить, він не впевнений в безпеці перевезень.
Бо то двері відвалюються на ходу, то транспорт - "згорає на роботі".
Чому можна не доїхати до пункту призначення? І який він - технічний стан наших автобусів?
Ну що значить "технічний стан"? Кольоса ж єсть.
Василь, водій рейсу Ужгород-Рахів:
Обробляємо, всьо як моє бути антисептиком.
Пан Василь прибирає свою залізну робочу конячку. Цей "Спрінтер" вірою правдою вже чотири роки возить закарпатців у найвіддаленішу точку області - місто Рахів. І таким мерседесом може похизуватися не кожен. Бо тут маршрутки переважно старенькі. Деякі геть укриті іржею. Є тут й комфортабельні "Неоплани", та вони - для міжнародних рейсів. А ось і найпопулярніші "буси", які виходять на приміські сполучення:
Володимир Козун, директор акціонерного товариства "Ужгородське автотранспортне підприємство":
Це автобуси "Еталон бас", ну, український виробник ось цей то що, еталон? - Не, це Іван. "Айвен Паз" - це вже російського виробництва автобус.
Сьогодні АТП має близько сімдесяти автобусів. Колись було значно більше, і їхній стан був кращим. Востаннє автопарк оновлювали 5 роки тому.
Володимир Козун, директор акціонерного товариства "Ужгородське автотранспортне підприємство":
Дуже багато останні роки ми списали автобусів, десь близько 20, а не придбали жодного.
Тут, у кав'ярні, зібралися водії та механіки. За чашкою кави розповідають про наболіле: тобто, про дороги, дурнів і нелегалів. Пан Іван показує свої руки:
Іван Чанко, автомеханік:
Я цілими днями під ними, ремонтуємо - ресори, тулки. Шарові наконечники, то всьо летить, так шо ми не вспіваємо і ремонтувати із цими дорогами.
Водії розповідають: на Закарпатті значно знизився потік пасажирів, бо люди повиїжджали на заробітки. Та й карантин теж зіграв не на руку підприємцям. І пальне, і обслуговування - подорожчали. Ще один головний біль - нелегали.
Василь, водій:
Нема загрузки у зв'язку з тим, що процвітає нелегальне перевезення. люди просто не доходять до вокзалу.
За кілька метрів від входу стоять так звані "приватники". Кожен другий закарпатець знає, що звідси можна добратися до Мукачева. Та поліція цих водіїв чомусь не помічає. Машини в них значно кращі, ціни вищі, графіку - немає. Набрав машину - їде.
Володимир Салтиков, житель Ужгорода:
Если мне срочно ехать в Мукачево, зная в каком государстве я живу и в каком крае - я выберу того перевозчика, которому доверяю. - Тобто приватника? - Конечно.
А ми вирішили зекономити. Тому йдемо на автостанцію.
Добрий день. Нам треба два квитки до Мукачева.
Ось і наш автобус Ужгород-Угля. З виду, чесно кажучи, так собі. Варто сподіватися, що в середині краща обстановка.
Це рейс, який везе в гірські села. Перше, що впадає в око - іржа, яка повністю вкрила двері. Поки нікого немає, проводимо ревізію.
Мар'яна Мартин, кореспондентка:
Ну, не все так погано, видно, що за автобусом доглядають. Є такі чохли на сидіннях. Перевіримо, чи зручно сидіти. Нормально.
Потроху заходять пасажири. Займають свої місця.
Марія, пасажирка:
Хотілось би краще, щоб санітарний стан був привабливий.
Закарпатці радіють і тому що є. Бо ж це - єдиний автобус, який їздить до Углі.
Павло Кушнірук, експерт у галузі транспорту:
Закарпатська область дуже гарний приклад. Тому що від обласного центру до райцентру відстань більше 200 кілометрів.
І це перша причина небезпеки на дорогах. Бо легальні перевізники - не взмозі задовольнити попит:
Павло Кушнірук, експерт у галузі транспорту:
Проблема не в самому ринку який створився, а в державі, яке створила таке регулювання. Там є певні обмеження, коли одночасно два перевізника не можуть виконувати на одному маршруті одні й ті самі рейси. І так тому й виникає цей нелегальний сегмент.
Олексій Павленко, голова Асоціації "Автоперевізники Київщини":
Нелегалы стремятся работать непосредственно на потребность пассажира. Их спрос изучают. На каком автобусе хотят они ездить, с какой скоростью, с каким комфортом.
А як щодо безпеки? І чи думають про неї перевізники? Відповідь я шукав разом із інспекторами Укртрансбезпеки. Ми на ВДНГ - кінцевій приміських маршруток Києва. Хоча юридично ці автобуси "на Васильків" мають забирати пасажирів на автостанції, а не біля метро. Побачивши камеру, мікроавтобусів різко поменшало.
Мне уже єхать надо. - Зараз поїдете.
І майже одразу штраф. Водій не видає квитки. Але, парадокс: вони в нього є! І багато!
Але чому ж водій їх не видає? - Бо в разі аварії, це, по-суті, єдиний доказ того, що ви справді їхали в цьому автобусі.
Павло Кушнірук, експерт у галузі транспорту:
Коли маршрутний транспортний засіб потрапляв в легеньке навіть ДТП, вони просили всіх пасажирів швидко покинути салон та робили вигляд начебто не комерційний рейс.
Та зняти ось ці таблички. До речі, вони теж впливають на безпеку, бо закривають чверть лобового скла! А як щодо технічного стану? Водії кажуть: зранку пройшли перевірку - і в путь.
Костянтин, водій автобуса:
Перевіряє ходову, перевіряє гальма.
Автобус Костянтина, як і решта, спочатку був вантажним, але потім - перетворився на елегантний "пасажирський ". Із вклеєними в кузові вікнами та прикрученими на шурупи сидіннями. На "винтиках-шпунтиках" тут тримається все: поручні, тримач для вогнегасника і ручки.
В'ячеслав, водій автобуса:
95 процентів автобусів в Україні - іноземного виробництва, переобладнані. Ви цього не знаєте? - Ні. - То я первий, хто вам це сказав.
І перший, хто з нами відверто поговорив. В'ячеслав водієм працює понад двадцять років. Каже: машину свою любить. Юридично такі автобуси - не заборонені. Та й перевізники - шукають лазівки.
Павло Кушнірук, експерт у галузі транспорту:
Ви не знайдете там переробленого автобуса. Більше того, як правило, подаються перевізником автобуси підвищеної комфортності і по документах у нас все добре.
Олексій Павленко, голова Асоціації "Автоперевізники Київщини":
Все автобусы "Спринтера", как правило, это является база грузового автомобиля проблема в том, что у грузового автомобиля есть масса, под который рассчитана тормозная система.
Тож питаємо у водіїв: чи не страшно їздити на таких "переробках"?
В'ячеслав, водій автобуса:
Шо значить страшно? І самольоти падають і розбиваються, і поїзда з рельс сходять. Я хороший водій. Я лучший водій серед музикантів. І кращий музикант серед водіїв.
Як у "найкращого", цікавимося які місця в маршрутці найбезпечніші?
В'ячеслав, водій автобуса:
У мене на руках саме безпечне. Тому що я бачу ситуацію. Я буду вивертать руля. Буває очередь стоїть на переднє мєсто.
Хоча насправді "переднє" місце (тобто біля водія) - найбільш небезпечне!
Максим Шум, старший державний інспектор Київського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки":
Водій керує, він завжди буде думати про себе.
Не перевищувати швидкості, пристебнути ремінь і не порушувати правил. Здавалося б, це знає кожен водій і пасажир. Але є ще одне неписане правило - місце посадки.
Бо там, попереду, найнебезпечніше. А тут, шансів вижити в аварії - найбільше.
У маршрутці, так само - безпечно за водієм. Особливо, якщо крісла розташовані, як тут, спинкою по ходу руху. Не радять сідати попереду, чи ззаду. Бо удар припаде точно на пасажира. Уникнути "контакту" можна посередині автобуса біля проходу.
Та й у разі пожежі ви - перші на вихід.
У цьому випадку все залежатиме від водія. Ці кадри наша знімальна група зняла випадково. Пасажирський автобус спалахнув просто під час рейсу. Водій швидко зупинився і вивів усіх пасажирів.
Зупинився перед зупинкою і сказав: Ой, дивіться дальше не їдемо, потому шо горить автобус.
Якщо двері заблоковані, єдиний вихід - вилізати через вікна, але спочатку їх треба розбити. Але чим? Восьма ранку, година пік. У маршрутці близько пів сотні людей. Підходжу до аварійного виходу. Навіть інструкція є: "Запасний вихід. Під час аварії розбити молотком". Але його - немає! До речі, ці вікна - теж прихована небезпека! Бо від удару вони можуть посипатися!
Максим Шум, старший державний інспектор Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки:
Найбезпечніші місця - це десь 3-4 ряд. Ближче до центру. Тобто до проходу. Тому що ви будете більш-менш на достатній відстані від розбитого скла.
Шість тисяч ДТП за рік. Приблизно стільки аварій стається з маршрутками та рейсовими автобусами. Чи можливо їх уникнути? Очевидно, що без системних змін ні.
