Українські діти надсилають воїнам ЗСУ свої листи та малюнки [ Редагувати ]

Наші воїни на передовій найсильніші, бо мають величезну підтримку. Українські діти надсилають їм свої листи та малюнки. У кожному - віра у Збройні Сили, хтось складає вірші чи малює день майбутньої перемоги, інші ж у конверти з листами ховають улюблені шоколадки для відважних захисників. Бачила листівки українських дітей і Ольга Лучек.

Вони ще такі маленькі, але війна їх досить рано зробила дорослими. Варя і Тьома з Києва, зараз живуть у Чернівцях, мають тут вже чимало друзів, але всеодно чекають повернення додому. Прийшли до Резиденції молоді, аби передати свої листи захисникам.

Варя і Тьома, переселенці з Києва:

Ми принесли малюнки для ЗСУ. Я намалювала одного з воєнних ЗСУ, з крилами янгола. Ми бажаємо їм, щоб вони були незламні й дуже сильні, щоб вони захищали Україну. - А я намалював прапор України і написав "Слава ЗСУ". Я бажаю, щоб вони були дуже незламні й щоб нам давали дуже багато воєнної техніки.

А семирічний Максим тримає золоту медаль. Вона для нього значить багато, адже чимало сил і старань доклав, аби її отримати. Свою нагороду також кладе до конверта аби засвідчити наскільки вдячний кожному воїну, котрий боронить його землю. Брат хлопчика також на передовій. Максим мріє всіх зустрічати з перемогою.

Максим Горбатенко, житель Чернівців:

У мене брат воює. От хотів солдатам передати мою медальку. Цю медальку я получив по танцям акробатичним.

Максим разом з мамою не стримують емоцій.

Михайліна Горбатенко, жителька Чернівців:

У кожного воїна є мама, дочка, є син, є батьки, які переживають. І кожна сім'я чекає їх додому, з перемогою, щоб вони повернулися і перемогли. Я бажаю всім воїнам швидкої перемоги.

Волонтери для діток натомість підготували різноманітні подарунки. Кожен обирав ту, котра йому до душі.

Світлана Олексійчук, директор Молодіжного центру Чернівців "Резиденція молоді":

Діти обмінюють частинку своєї любові й тепла до військових на певні іграшки, подарунки. Хочеться зробити приємне тим людям, які зараз на передовій і я думаю, що ці малюнки хоча б частково зможуть зігріти та подарувати частинку домівки чернівецької чи іншої тим, хто зараз знаходиться у важкій ситуації.

Ці дівчатка обрали олівці та записники, аби знову писати листи нашим солдатам.

Ангеліна та Софія, жительки Чернівців:

Ми хочемо підтримати нашу армію і передали їм невеличкі подарунки, зроблені своїми руками. Ми намалювали малюнки і я туди ще поставила шоколадку. І написала, щоб наші військові поверталися додому живими та з перемогою. - А я намалювала серце з прапором, відкритку і там вірш всередині написала: "Привіт солдате, ти мене не знаєш, я проста дівчина, живу собі як всі, в моєму місті тихо, не стріляють, але війна торкнулася душі".

Діти війни, у їхнє щасливе безтурботне дитинство увірвалася чужа армія. Кожен з них молиться за перемогу і мир у нашій країні.