Парк "12 місяців" під Києвом пережив прихід "русского міра" та відновлює роботу [ Редагувати ]

Після життя під обстрілами, голоду й ізоляції від зовнішнього світу нарешті відновлює роботу один із найбільших зоопарків Київщини. Мавпи, жирафи, леви, ведмеді під час окупації російськими військовими опинилися на межі виживання, а евакуювати вдалося всього кілька приматів.

Про те, як парк "12 місяців" у селі Демидів під Києвом пережив прихід "русского міра" розкаже моя колега Ніна Коломієць.

Затишна територія з казковим замком - і кількома сотнями екзотичних тварин.

Носоріг, верблюди, леви й зебри потроху повертаються до звичного життя після шаленого стресу, який пережили кілька тижнів тому.

Михайло Пінчук - засновник парку "XII Місяців":

Мы находились между позициями украинской армии и российской. Всё, что они друг в друга кидали, стреляли - оно всё летало у нас над головами.

Міст через річку Ірпінь, що зовсім поруч, підірвали у перші ж дні повномасштабного вторгнення росії. Неподалік постійно їздила ворожа техніка.

Ніна Коломієць, кореспондентка:

Під час окупації російські танки зламали турнікети й заїхали на територію зоопарку через центральний вхід. Свої танки поставили ось тут, на клумбі. Після цього працівники встановили табличку – "танкам не паркуватися".

А ще - загарбники вдерлися до адмінбудівлі, розгромили й пограбували її.

Утім, головне - не чіпали тварин. Та 6-тьох співробітників, які весь період окупації залишалися на території парку.

Дар'я Бурик, заступник керівника відділу хижих тварин зоопарку "XII Місяців":

Я б залишилась у будь-якому випадку, чесно кажучи. Ніхто нікуди не планував уходити.

Евакуювати з зоопарку вдалося лише кількох приматів. Дар'я згадує: вони разом із колегами взялися рятувати тварин, які відчували неабиякий стрес під час обстрілів, мерзли та були на межі голоду.

Дар'я Бурик, заступник керівника відділу хижих тварин зоопарку "XII Місяців":

Було дуже холодно. У нас багато теплолюбивих тварин, було багато проблем саме з цим. Але на додаток у нас ще не було ні електроенергії, ні тепла, ні газу. У нас було дизпальне, ми його дуже сильно економили, вмикали генератор на декілька годин вранці і ввечері, щоб за цей час набрати води, щось приготувати для тварин, для себе.

Порції звірам довелось скоротити. Хижаків - узагалі посадили на жорстку дієту.

Михайло Пінчук - засновник парку "XII Місяців":

Вот Людвиг съедает в день приблизительно 6-7 кг мяса, а во время оккупации на его долю приходилось 4 кг бог-знает-чего 1 раз в 4 дня. Вы представляете себе, какая это незначительная доля от его рациона. Когда я его увидел впервые после этого времени - он без преувеличения походил на вешалку, все ребра наружу.

Декого врятувати не вдалося - від холоду й виснаження померла мавпочка-тамаринка. Стресу від постійних обстрілів не пережила й смугаста гієна.

Михайло Пінчук - засновник парку "XII Місяців":

Во время этих всех бомбёжек, к сожалению, так случилось (подходит жираф). Здравствуйте, Николай Степанович, ничего не принёс! - Так получилось, что он испугался, дёрнулся резко, упал. Это очень опасно для жирафов, обычно они не встают. Выходился, вылечился, и вот, заставляет нас опять радоваться и улыбаться. Да, большой жираф? :)

Відновлювати роботу зоопарку після окупації допомагали волонтери з кількох країн.

Навіть під час обстрілів тут зароджувалося нове життя! Дитинчата з'явилися на світ у сім'ях зебр і кабанів.

Ніна Коломієць, кореспондентка:

А у цій родині хайлендів - це руді шотландські корови - у перші ж дні війни пройшло поповнення - маленький бичок. Щоправда, мама була настільки стурбована і знесилена, що не могла погодувати маленького. Тому молоко доводилося зціджувати співробітникам зоопарку - і вигодовувати малюка, Але зараз сім'я в зборі, малеча зростає - все буде Україна!

Після тривалої паузи зоопарк знову відкритий для відвідувачів, які вже дуже скучили за спілкуванням із місцевими маленькими й великими красенями.