У Чернівцях з'явився чотирилапий помічник-переселенець [ Редагувати ]

Чотирилапий помічник-переселенець. Бер до Чернівців переїхав з Харкова. Уявіть собі, зі своєю тривожною торбинкою, у якій було найнеобхідніше - в зубах - подолав понад тисячу кілометрів. На Буковині пес волонтерить, і навіть розвантажує фури. А ще він позитивна хвостата терапія для вимушених переселенців, кожне його лапостискання - це ще одна посмішка на вистражданих війною обличчях. Пес зачарував своїми здібностями і нашу кореспондентку Ольгу Лучек.

Ось на цьому подвір'ї вся увага прикута лише до нього. Знайомтеся - Бер. Пес-переселенець з Харкова. У звичайному житті ця бельгійська вівчарка малінуа ганяла б за м'ячем, зустрічала радо господаря або гавкала на котів. Але війна змінила навіть її життя. Ті, хто тут знайомиться з цією собакою, забути про неї вже не можуть. Бер - швидкий, розумний і обожнює чистоту. Те, що люди недокинули до смітника, він обов'язково підіймає, бо тримає у порядку весь волонтерський двір. Його тут всі пестять, а Бер у відповідь переселенцю облизує обличчя.

Андрій з Бахмута. Собак дуже любить. Бер на кілька секунд відволікає його від думок про події у рідному місті.

Андрій, переселенець:

Начинають бомбити сильно, громко… дим навколо міста.

Такі позитивні емоції цим людям дуже необхідні. Адже в кожного - гіркий пережиток війни. Бер це відчуває і підходить до всіх, кому його підтримка необхідна.

Сергій, переселенець:

Коли був малий, у нього були дуже великі лапи як у ведмедя, тому Беееер, а зара став просто Бер. Його головна мета тут - це позитивний настрій, у Харкові ми там за водою ходили, кілька кілометрів туди-сюди, він там 3-5 літрів в зубах ніс. Це - бейджик волонтера.

Бера тут пригощають різноманітними смаколиками. Підкріпившись, пес йде працювати. Він і фури розвантажує, і носить коробки на склад з гуманітарною допомогою, і навіть сортує необхідні речі.

Катерина Пономарьова, волонтерка:

Він у нас супер-волонтер. Тому що у нього дуже багато навантаження, робота з волонтерами - це психологічне розвантаження, робота з людьми. І він допомагає вантажити. Він приносить нам з нашого складу підгузки, він носить сумки, він збирає навіть сміття.

Попрацювавши, Бер бере в зуби свою тривожну торбинку. Привіз її з дому - за тисячу кілометрів і не залишає ні на мить. Бер кличе нас на прогулянку - тепер вже його улюбленими Чернівцями. Він тут - знаний волонтер, гордо несе свій медальйон. Перехожі до нього посміхаються, не залишаються байдужими навіть поліцейські, гордо жмуть лапу псу і військові. І хоча Чернівці до душі Беру, але він сумує за вулицями рідного Харкова. Тож бажаємо чотирилапому волонтеру швидкого повернення додому.