Українські артилеристи невпинно нищать ворога на Донбасі [ Редагувати ]

Удар по Харкову. Три ракети С-300 ворог випустив по одному з училищ міста. Обстріли Миколаєва - місто корабелів накрили вогнем із "Торнадо". Російські терористичні війська ані на день не залишають українців у спокої. Але при цьому отримують відсіч.

Цієї ночі Збройні сили України знову знищили військові склади росіян. А ще відбили штурм одразу на чотирьох напрямах. Росіяни вже котрий місяць безуспішно намагаються взяти під контроль Донбас. І якщо на початку повномасштабного вторгнення артилерійська перевага була на боці ворога, зараз - ажніяк. Українська арта руйнує орду.

Як саме бачив Руслан Смещук. Його ексклюзивний матеріал з самого пекла фронту - насамперед у випуску.

Донеччина, передова. Горизонт то тут, то там палає від розривів снарядів та ракет. Повз розбиті машини й будинки ми їдемо в район нині окупованого Лисичанська. Звідти росіяни намагаються наступати одразу по кількох напрямках. Значна заслуга в протидії цим наступам - в українських артилеристів.

Олександр, військовослужбовець ЗСУ:

Ворог працює активно, ворог працює дньом, ворог працює вночі. Буває такі моменти, що не можна висунутися з бліндажа. Але ми даємо адекватну відсіч.

Це одна із позицій арти. Прилітає сюди різне - але все, великокаліберне. Періодично відносно поблизу щось гупає. Але вояки взагалі не звертають на це уваги. Розповідають армійські байки, курять та варять каву.

Жалко що не львівська, а заморська. Але і на тому дякуємо.

Як самі кажуть - на повному розслабоні.

Володимир, військовослужбовець ЗСУ:

Воно привикаєш до того… Людина такий хищник, що привикне до любого.

Але вже за мить усе змінюється. Десь там на лінії зіткнення розвідка помітила пріоритетну ціль - і передає координати артилеристам. Позиції миттєво оживають.

П'ятсот вісімдесят вісім…п'ятдесят четыре восемьдесят три.

Руслан Смещук, кореспондент:

Зараз розрахунки гармат отримали наказ на відкриття вогню, отримали координати, і починають відпрацьовувати російські позиції. - Готовий! Постріл!

Далі гармати маскують, і - по бліндажах.

До п'яти хвилин в них працює "Зоопарк" - система вирахування звідки по ним працювали, і до п'яти хвилин можуть бути приходи. Отвєтка їхняя. - Було таке що по вас? - Було, було і неодноразово.

Далі - треба чекати. Прилетить - чи ні.

А скільки треба чекати? - Ну хвилин 15-20. А там вже по факту - І якщо чуєш ниць не летить - можна виходити.

Далі - починається очікування.

На початках було трохи важче і самольотики літали, нас шукали.. ну різне було, то було тяжче. А зараз вже все війшло у своє русло, та і просто привикаєш. Відпрацював - сховався.

Усе тихо - можна виходити.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Ну от ми перечекали в укритті, вояки кажуть, що можна вже виходити з бліндажа. Але все одно треба бути дуже обережним, слухати повітря, щоб почути або безпілотник, або приліт снарядів і знову сховатися.

Потім - цикл повторюється.

Очікування - і знову можна виходити з бліндажа. А потім - по позиції починає прилітати.

А що це було? - Осколочні. В воздусі розірвалося. - Це знову осколочні? - Ага. - Оце вибух наскільки близько? - Метрів 150-200. Ну зараз будемо чекати в бліндажі, тому що це не перший такий вибух. І на такій дистанції… А це вже небезпечна дистанція.

Паралельно росіяни ракетами б'ють по сусідніх позиціях.

А це що таке? - Реактивка по ходу працює…але далеко. Но над нами пролетіло.

А потім знову тиша. Ну така, відносна. Чоловіки розповідають про себе. За кожним своя - як у кіно, історія. Всі - справжні. От Сергій, наприклад, - нещодавно одружився. Прямо тут, на війні, і одразу повернувся на передову.

Сергій, військовослужбовець ЗСУ:

Ви казали, що ви з дружиною прямо тут на фронті розписалися? - Так. - А як це сталося? - Ну що з 14 року все тягнулось, і вже дальше некуда було. - А коли ви її бачили? - Коли розписувався. - То два місяці тому? - Так. Медовий місяць тут, ха-ха-ха.

Зв'язку тут часто немає - взагалі ніякого. Тож чоловіки просять через камеру додому передати привіт. Просто показати - попри постійні обстріли - живий і в нормі.

Хочу мамі свій привіт передати, за її терпіння - з 14 року. Своїй дочці, а також своїй люблячій, коханій дружині. Все буде добре, скоро будемо з перемогою. - Мамочка я тебе дуже люблю, дякую що ти мене виховала - Україна понад усе!