Повернутися додому: історія біженки, що обрала Україну [ Редагувати ]
Понад 6 мільйонів українців виїхало за кордон від початку великої війни. Такі дані наводять у статистичній службі Європейського Союзу. Що може допомогти повернути наших громадян додому? У нашому сюжеті – історія біженки, яка попри комфортні умови життя за кордоном вирішила повернутись в Україну.
Ви можете тут побачити 24.02. Червоний, синій, білий, як величезна жінка, яка мовчить, тому що росіяни мовчали. Плюс зетки й V - ці знаки. з якими вони заходили. Маленька Україна і величезна ця росія, яка наповнює нас кров'ю.
Анна показує картину, над якою працювала цілих десять років. Перші її накреслення жінка зробила ще за часів АТО. Закінчити ж писати роботу її змусило повномасштабне вторгнення. Нині зі слізьми на очах згадує той складний для всіх українців період: як залишилась із власними емоціями майже наодинці.
Анна Дєгтярьова, біженка з України, що повернулася додому:
Пів року я знаходилася у Києві, тому що для мене було дуже важливо в цей момент знаходитися саме вдома, саме в Києві, допомагати, волонтерити. Потім мені було дуже важко психологічно, тому що більшість моїх друзів виїхали, тому що вони з маленькими дітьми, і тоді я вже вирішила їхати до них.
Виїхала Анна до невеликого села на сході Німеччини. Каже, адаптуватися до нового життя було важко. У регіоні, де вона проживала, було багато росіян. Та і самі місцеві жителі ставилися до біженців зі зневагою.
Анна Дєгтярьова, біженка з України, що повернулася додому:
Звідти не можна виїхати, там їздить тільки шкільний автобус. Те, що ми освічені, те, що ми талановиті – для них не цікаво. Для них, як сказали мені німці, головне – гроші. І ти маєш приносити гроші в країну. Вони весь час трохи з насмішкою зверталися до мене. Дуже погано мене сприймали мої співробітники. Це відчуття весь час, що ти чужий або ти як пусте місце.
Анна вивчила німецьку мову, влаштувалася на роботу вихователем та навіть змогла самостійно винайняти квартиру. Каже, умови життя у Німеччині були значно кращі: вища зарплатня, комфортніше житло та перспективи на майбутнє. Утім, попри все, хотіла повернутися додому.
Анна Дєгтярьова, біженка з України, що повернулася додому:
В Україні мене, по суті, нічого не тримало в плані близьких людей. Я неодружена, в мене немає дітей, батьків в мене немає. Але психологічно я вже впала в дуже депресивний стан, тому що я дуже хотіла додому. Я розуміла, що я не хочу жити в цьому суспільстві, мені не подобаються ці люди, мені не подобаються ці закони. Я зараз знаходжуся вже рік в Україні, і я щаслива кожен день.
За різними даними від початку повномасштабного вторгнення з України вимушено виїхало понад 6 мільйонів українців. Ще більше мігрували раніше. Так кількість українців за межами Батьківщини нині сягає до 25 мільйонів українців. Тут, кажуть в ООН та Євростаті, залишилося близько 32 мільйонів людей.
Олексій Чернишов, віцепрем’єр-міністр України, міністр національної єдності України:
Українці, де б вони не були, залишається українцями. І ставлення держави до українців не залежить від місця перебування українців сьогодні. Ми пишаємось нашими громадянами, пишаємось тим внеском, який вони роблять в перемогу, в розвиток нашої країни та нації. Тому важливо підтримувати цей зв'язок з українцями, де б вони не були. Сьогодні, на жаль, частина країни спілкується з іншою частиною країни через екран телефона, через відеозв'язок. Але я впевнений, що з часом, і цей час наближається, ми зможемо зустрітися вдома.
В Інституті демографії наголошують: масових міграційних потоків до повного завершення війни очікувати не варто. Нині повертатись до України планують близько 30 відсотків людей. Ще 40 відсотків робитимуть вибір у перший рік після настання миру.
Олександр Гладун, керівник відділу демографічного моделювання і прогнозування Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України:
Вони будуть, можна сказати, зважувати, що вони мають і що в них залишилося в Україні, в першу чергу житло, перспективи роботи, якщо є діти з ними чи люди похилого віку, соціальна інфраструктура, соціальні послуги, як усе це буде відбуватися. І порівнювати з ситуацією, яка в них там є закордоном. Чи влаштувались вони, чи влаштовує їх той соціальний статус, який вони там мають, чи адаптувались діти. Були обстеження в минулому, позаминулому році щодо повернення в Україну. І вони дуже залежали навіть від того, у яких кордонах закінчиться війна. Якщо в кордонах 22 року, то планували тоді повернутись на 25% менше, ніж якщо в кордонах 91 року.
Водночас у Міністерстві національної єдності розуміють, що довше триває війна, то менше шансів на повернення усіх громадян додому. Тож частина українців таки залишиться за кордоном назавжди.
Олексій Чернишов, віцепрем’єр-міністр України, міністр національної єдності України:
Ми оцінюємо це як 25-30 відсотків від всіх українців, які зараз знаходяться за кордоном. Так чи інакше ми маємо зберегти й збільшувати наші зв’язки. Всі українці за кордоном - це наші амбасадори, вони підтримують Україну. Вони зміцнюють Україну. Мають зберегти українську ідентичність, над розвитком якої ми маємо працювати кожного дня.
На їх рішення впливатиме і політика нашої держави, і країн, у яких нині перебувають наші громадяни, кажуть експерти. У Міністерстві національної єдності запевняють, робитимуть усе, аби повернути на Батьківщину якомога більшу кількість людей та уникнути виїзду за кордон тих, хто нині перебуває в Україні.
