Іран живе під санкціями понад 40 років: як це змінило життя ісламської країни [ Редагувати ]

Іранська армія отримала на озброєння понад 200 нових безпілотників. Вони здатні нести ракети й оснащені системами радіоелектронної боротьби. Іран продовжує розробляти зброю, після нових санкцій США через постачання дронів москві.

Країна живе під суворими економічними обмеженнями вже понад 40 років. І нині після безпрецедентних обмежень проти росії багато оглядачів пророкують її долю такого собі "православного Ірану".

Щоб зрозуміти, як це може бути, наші кореспонденти дослідили, як санкції змінили життя ісламської країни. 

Бідність, технологічна відсталість, традиційні ісламські цінності й репресивний контроль держави над громадянами. Так живе Іран після перемоги Ісламської революції. Перші санкції США запровадили в лютому 1979 року, коли натовп захопив американське посольство в Тегерані та понад рік протримав дипломатів у заручниках.

Ферешті Емамі, колишня заручниця:

Вони зайшли, узяли всіх нас, зав'язали очі, зав'язали руки за спиною, і забрали.

Найперше американці заморозили рахунки фондів, компаній і фірм, націоналізованих новим ісламським режимом. Відтоді санкції тільки розширювалися - за порушення прав людини, за підтримку терористичних організацій та агресивну політику на Ближньому Сході, але перш за все - за ядерну програму. До США долучилися країни Західної Європи. І найбільш потужні обмеження з 2011 по 2016 роки діють і донині. Іран відключили від SWIFT, заблокували експорт нафти, ввели цілу низку інших заборон. Наслідок - інфляція, бідність, безробіття.

Фахреддін, житель Тегерана:

За роки, які я працюю, я бачив, як економічні умови погіршуються, особливо за останні шість-сім років. Я ніколи не бачив гіршого, це жахливо.

Махназ, жителька Тегерана:

У мене погані передчуття. На майбутнє ми не будуємо планів, живемо день у день відповідно до економічної ситуації.

За даними ООН, половина 86-мільйонного Ірану живе або бідно, або за межею бідності. І це теж наслідок санкцій, які відкинули країну в розвитку на десятиліття назад. В Ірані не бракує харчів та побутових товарів місцевого виробництва, навіть власні автомобілі випускають - однак інфляція за рік подекуди сягає 40 відсотків.

Сергій Фурса, економіст:

Якщо ми подивимося, зараз Іран має ВВП менше, ніж 40 років тому. Це взагалі дика історія в сучасному світі. Такі країни, як Іран за 40 років у 2-3-4 рази збільшують власний ВВП. В Ірані він менший.

Якщо за правління шаха Тегеран називали Парижем Сходу, то нині це радше маршрут у Середньовіччя. Поліція ісламської моралі, гоніння на все західне, засилля державної пропаганди. Замість ютуб та фейсбук - місцеві аналоги. Офіційно оригінальних брендів із США, Європи, Японії немає. Хіба їхні копії з Китаю. Або втридорога з Туреччини та Еміратів.

А от на що держава не скупиться - це виробництво зброї та погрози Заходу.

Ебрагім Раїсі, президент Ірану:

Повідомлення наших Збройних сил і нації іноземним, позарегіональним державам, особливо американцям, у тому, що вони повинні покинути Близький Схід якомога швидше. Це в їхніх власних інтересах.

Володимир Фесенко, політолог:

Ця країна не може нормально, комплексно, системно модернізуватися, вона може сконцентрувати свої зусилля, але як правило концентрують лише на розвитку оборонного сектору. Ну і ще на стеженні за громадянами. А все інше деградує.

Санкції призвели до того, що іранські авіакомпанії вважаються одними з найнебезпечніших у світі - зі старими літаками та без запчастин.

Шалені суми - до 25 мільярдів доларів на рік також ідуть на обхід обмежень у банківській системі. Зокрема, платежі проводять через ланцюжок із 10-15 банків у різних країнах. Або ж перевозять мільйони доларів готівкою "у валізах".

Нафту через американське ембарго продають переважно Китаю та Індії з великою знижкою. Адже подіти її просто нікуди. Схоже на те, що нині відбувається в росії. Хоч із політичної точки зору, вважають сходознавці, ситуація в Ірані краща.

Ігор Семиволос, директор Інституту близькосхідних досліджень:

В Ірані ситуація не на стільки тоталітарна, це тоталітарна держава, звісно. Але вона не на стільки тоталітарна, скажімо, як в тій же самій росії, тому що там є елементи республіки і є конкуруючі еліти. На відміну від росії, де еліти просто зачищені. Тому, якщо ми говоримо про іранський кейс, то не все так погано з точки зору перспективи. Гірша перспектива у москалів.

В Ірані багато молоді. Вона бачить переваги західного способу життя і прагне змін. І цей конфлікт виливається у протести. Найпотужніші охопили країну пів року тому - через убивство поліцейськими молодої дівчини, що якось не так одягла хустку. Влада узялася жорстоко придушувати виступи, однак їхній відгомін не вщух і досі. А подальше погіршення життя тільки підігріватиме невдоволення.

Ігор Семиволос, директор Інституту близькосхідних досліджень:

Це уявіть собі радянський союз останніх там 5 років, з 1986 року починаючи, то там якраз були різні в партій КПРС, так званій різні течії. Була демократична платформа, були ще якісь. Ну і за останній час там виникають так звані опозиційні групи. Спроба умовно кажучи, загнати Іран в середньовіччя втрачає врешті-решт підтримку. 

Водночас це спонукає чинних керманичів міцніше триматися за владу - і далі закручувати гайки та продовжувати ядерні розробки.

Володимир Фесенко, політолог:

Країна має і людські ресурси. А країна не маленька. Має певні технологічні традиції, принципі Іран поступово крокує до того, щоби отримати ядерну зброю. Від Ірану, від його агресивного режиму можна чекати, чого завгодно.

Майбутнє росії, що опинилася під безпрецедентними санкціями, часто окреслюють, як такий собі православний Іран. Щоправда, експерти зазначають, на відміну від ісламської країни, рф більш інтегрована у світову економічну систему, тож і вихід з неї має бути болючішим. Проте і ресурсів для нейтралізації негативних наслідків обмежень у москви більше. Санкції, констатують фахівці, не нищать миттєво авторитарні режими. Однак повільно і неухильно їх підточують.