Пережив пекло полону: історія правозахисника Буткевича [ Редагувати ]
Як воно захищати рідну землю від ворогів і за це бути засудженим до понад 12 років позбавлення волі? І як це не зламатися зсередини?
Про сфабриковані росією справи проти військовослужбовців Збройних Сил, нестерпні умови утримання, віру й силу духу - ексклюзивна розмова Ярини Марків із нещодавно звільненим з полону правозахисником Максимом Буткевичем та рідними засуджених воїнів.
- Пане Максиме, як воно вдома? - Вдома чудово.. Це ні на що не схоже і не схоже на відчуття останніх майже 2, 5 років.
Він усміхається, жартує й радіє простим речам...
Коли пішов перший сніг, красивий лапатий сніг, і я відчув, що ось вона зима... А я не на колонії!
Майже два з половиною роки українці та весь світ стежили за долею Максима Буткевича - українського правозахисника, журналіста, військовослужбовця - і закликали його звільнити. Чоловік пішов боронити Україну з перших днів великої війни, улітку 2022-го потрапив у полон. А вже в березні наступного року росіяни засудили його до 13 років колонії суворого режиму за сфабрикованою справою. 18 жовтня Максим знову ступив на рідну землю.
- Як ваше здоров'я?
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Краще. Воно непогано насправді, мені пощастило слава Богу... Є над чим попрацювати. Але нічого критичного, щоб заважало мені продовжувати роботу. Цього, на жаль, не можна сказати про всіх побратимів і посестер, і обставини взяття в полон і утримання вони просто відрізняються.
Перші місяці були найважчими. Максима били дерев'яною палицею до крові, аж він непритомнів, коли отямлювався - знову лупцювали, залякували й погрожували. Він схуд на десятки кілограмів, бо всі полонені голодували. Найтяжче, каже, усвідомлювати крихкість людини - фізичну і ментальну. Триматися, не накласти на себе рук, допомагала віра у звільнення й людська підтримка. Максимові надійшло близько півтисячі листів: від рідних і незнайомців. Коли надали таку змогу.
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Листи - це не просто те, що можна почитати й помацати, це підтримка, яку можна відчути фізично. Вони стали частиною мого світу.
Наш герой припускає: інтерес суспільства до його історії впливав на ставлення до нього в колонії. Утім, додає, ймовірно саме правозахисна діяльність ще з перших днів визначила його долю в неволі.
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Мене засудили саме Луганщині 1-го або одного з перших за сфабрикованими звинуваченнями. Вперше коли мені сказали: "мы тебя посадим". Це було після того, як була розмова саме про мої погляди й про те, на що я погоджуюсь і на що не погоджуюсь. Я думаю, що десь тоді й запустився механізм. Мені так здається.
Російські правозахисники визнали Буткевича політичним в'язнем. Нелегітимний суд на окупованій Луганщині судив чоловіка як нібито воєнного злочинця і звинувачував в обстрілі з гранатомета житлового будинку в Сєвєродонецьку. Те, що підрозділ Максима під час бойових дій взагалі не заходив у це місто - нікого не хвилювало. У касаційному суді вже у росії Буткевич повідомив, що визнав провину під загрозою тортур.
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Ти підписуєш те, що ми тобі даємо не читаючи. Перспективи були змальовані. Перше - це смерть. Ми тебе вивеземо для слідчих дій, для слідчого експерименту, під час якого ти спробуєш втекти, і при попытки к бегству всяке буває... І ніхто не зможе довести, що це не так... 2-й варіант - ти підписуєш, і от власне, як вже сказали, засуджуєшся і міняєшся. 3-й варіант - ти сидиш, тебе засудять за все. З твоїми свідченнями чи без.
Максим вирішив вижити попри все.
Юлія Кобринович, військова:
росіяни змусили. У цих постановчих фільмах зніматися, а я так думаю, що для нього - це дуже важко психологічно, тому він просив про нього розказати, і розказати, що він не хотів з ними співпрацювати - це було примусово.
Військова Юлія Кобринович розповідає історію свого нареченого Олександра. Кохання дівчина зустріла на війні. Вона першою зробила пропозицію, однак побратися пара не встигла. В Авдіївці захисник, поранений та з контузією, потрапив у полон. І його теж окупанти засудили за неправдивими звинуваченнями до 18 років позбавлення волі. Три з них суворого режиму.
Юлія Кобринович, військова:
І Сані інкримінують дві статті: перша - навчання у терористів, бо він два тижні навчався в третій ОШБр, коли його перевели, а друга - участь у терористичні організації.
Олександр, за словами Юлії, підписав контракт зі Збройними силами ще до початку повномасштабної війни. Після першого важкого поранення пробув понад місяць у комі. А потому знову пішов на захист батьківщини - спершу в складі ТрО, потім на посаді заступника командира роти в 3-й ОШБр. Про те, що коханий у полоні, жінка дізналася з відео, яке опублікували росЗМІ. А далі в мережі з'явились уже пропагандистські ролики за участю Олександра. У листах до рідних Сашко просив розголосу. Писав, що його змушують катуваннями до співпраці. Ось уривок одного з допитів:
- Конечно, ты расскажешь. Вы герои только там своих тик-токах. - Мы обещали шланг в жопу... - Убивал людей? - Нет, не убивал! - Да, конечно... Я тебе щас руки отрежу! - Я его щас резать буду!
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Демонстрація цього насильства. Воно починається з того, коли полоненим кажуть записати те чи інше звернення на відео. Відгуки про політичне керівництво України. Всі, хто це роблять, вони сподіваються, що ті, хто на волі, розуміють, за яких це умов записується. Тому ось це прагнення зберегти себе - це не лише інстинкт, це так само і бажання потім пояснити, як же воно так сталося, що я опинився на цьому відео, бо якщо себе не зберегти, то відео залишиться, а ти не факт що залишишся...
Юлія Кобринович, військова:
Він хотів, щоби його суд був відкритий, і щоб його почули росіяни, ну, і ми, а цього не зробили, на суді взяв слово, у якому про себе казав, що він не зрадник і не зек, і не терорист, а військовослужбовець.
Органи прокуратури зареєстрували 92 кримінальні провадження щодо порушення росією права на справедливий суд. Наразі встановлено не менше як 88-м фактів засудження полонених бійців ЗСУ так званими Верховним судом ДНР й ЛНР, понад двом сотням українських військовополонених винесено вирок - позбавлення волі, щонайменше 10 з яких довічно.
Денис Лисенко, начальник управління Департаменту протидії злочинам, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора:
На всіх етапах перебуванню на території російської федерації або на тимчасово окупованій території українські полонені піддаються нелюдському або жорстокому поводженню, в тому числі це стосується і фіктивного судового переслідування. Наявні вже повідомлення про підозру, передусім це стосується так званих суддів в ДНР, які виносять фіктивні вироки
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими нагадують, фейкові судові вироки країни-агресорки не мають жодного правового підґрунтя, відтак їх наявність не є перешкодою для звільнення з полону.
Петро Яценко керівник пресслужби Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Ми під час обмінів, які відбувся 18 жовтня повернули 48 людей, які мали або вироки, або були засуджені до довічного в’язання, або щодо них тривало так зване слідство. Завдання кожного нашого військовослужбовця, який потрапив у полон перш за все зберегти своє здоров’я, своє життя.
Максим Буткевич - звільнений з полону військовослужбовець:
Я жодної хвилини не мав сумніву, що я не буду сидіти весь строк. Тим, хто перебували зі мною, тим, хто перебувають на дуже багатьох інших локаціях під контролем російської федерації й рідним, я був би дуже радий це повторити: це питання часу і терпіння, це не питання "Чи звільнять?". Це питання "Коли звільнять?" От і все.
