Зберегти пам'ять у вогні війни: як Україна вшановує героїв [ Редагувати ]
Хто не пам'ятає свого коріння, не матиме змоги побачити листя. Пам'ять, допомагає не лише уникнути фатальних помилок в майбутньому, а й вшанувати тих, хто віддав найдорожче - своє життя.
Втім варто розуміти, що зберегти пам'ять про полеглих ми намагаємося під час війні що ще триває, під час ворожих інформаційних атак. Тему продовжить Євген Лесной.
Звичайний ЖК у передмісті столиці. Біля з одного з будинків збираються мешканці.
Відкривають меморіальну табличку на честь загиблого захисника України.
Кілька тижнів тому молодики перекривали Хрещатик, а один з них співав пісні російської пропаганди.
Поки рідні роблять все, щоб їхні близькі, які загинули, були вшановані.
Інші уперто виправдовуються, чому уникають виконання свого Конституційного обов'язку.
Такі явища є частиною нашого воєнного буття. Купа відеоконтенту зі зневажливим ставленням до мобілізації й перейменування вулиць на честь українських сучасних героїв.
Ольга Афанасьєва, мати загиблого військовослужбовця Геннадія Афанасьєва:
Ця вулиця була перейменована в осені 24 року. Раніше вона називалася вулиця Заслонова. Він радянський діяч якийсь, який взагалі не мав відношення ані до цього міста, вулиці й до України.
Для матері бранця кремля Геннадія Афанасьєва, що загинув у грудні 2022, перейменування вулиці - то про самоповагу народу.
Ольга Афанасьєва, мати загиблого Геннадія Афанасьєва:
Ми збережемо пам'ять для свідомості, для виховання нашої молоді, і пам'ять про людину тримається умовно 100 років. За 100 років у України будуть нові герої, перейменують і цю вулицю. І це нормально. Це процес нашої самоусвідомленості, самоідентичності. Життя рухається вперед.
Для вдови загиблого воїна Артема Тєлєбєнєва табличка на їхньому будинку не тільки особисте. Це ще й питання виховання патріотичної молоді.
Яна Беркут, дружина загиблого військовослужбовця Артема Тєлєбєнєва:
Чим більш ми будемо розповідати, вішати таких табличок меморіальних, відкривати заходи, вечори пам'яті робити, тим більш народу, дітей будуть знати про героїв, про їхні історії. про їхні подвиги. Це головне для нас, тому що герої помирають, і їх бистро люди забувають.
Музей Другої світової війни. Сучасні захисники слухають розповідь про ту далеку війну.
Німці заявили, що в полон до них потрапило 660 тисяч радянських військових. Це вважається найбільше оточення під час Другої світової війни.
Війни начебто й різні, а от схожих історичних явищ і характеристик споконвічного нашого ворога багато.
Ірина Коцяб'юк, завідувачка науково експозиційного відділу Музею Другої світової війни:
Чисельними є також злочини проти людства. Це і мародерства, і зґвалтування, і фільтраційні табори, і депортація населення.
Через вісімдесят років, що минули після закінчення Другої світової, українському народу пам'ять зберегти вдалося.
Дуже багато інформації збирали вже в часи незалежності України. Багато історичних тем були під забороною радянської влади.
Іван Стичинський, співробітник інституту Національної пам'яті:
Україна була дуже залучена у Першу світову війну. І Першу світову ми пам'ятаємо не надто. Як і українську революції.
Щоб запобігти повторенню окупації на кшталт радянської, конче необхідно зберігати пам'ять про героїв нинішньої російсько-української війни.
Попри те, що вона триває.
Іван Стичинський, співробітник інституту Національної пам'яті:
Наша головна проблема в тому, що ми будуємо цю нову культуру пам'яті під час війни. Причому війни такої, якої давно не було в Європі.
Хоча науковці вже зараз бачать можливі проблеми...
Іван Стичинський, співробітник інституту Національної пам'яті:
У деяких громадах вже закінчились вулиці, які можна перейменувати, тому що в місті всього 100 вулиць, а загиблих 150.
У столиці наразі припинили перейменування. З тієї ж самої причини.
Вікторія Муха, голова Координаційної ради з підготовки та впровадження Концепції меморіалізації в місті Києві російсько-української війни:
Ми змушені були призупинити процес перейменування, тому що ми стикнулися з такою проблемою, що на один об'єкт, на одну вулицю претендують кілька родин загиблих. І неетично виставляти на голосування в "Київ Цифровий".
Втім, збереження пам'яті це не лише про назви вулиць та меморіальні таблички. До речі, сучасні версії дають можливість побачити, яким наш захисник був за життя. Цей QR-код дає можливість переходу на відео.
Родина Геннадія Афанасьєва вирішила щорічно робити свято для дітей на місці, де на його честь посаджене дерево.
Ольга Афанасьєва, мати загиблого Геннадія Афанасьєва:
Я вважаю, що кожен житель без згоди може посадити рози чи ще щось. Це красиво.
Втім, у рідних загиблих героїв багато питань до можновладців. Щодо виховання та інформаційної політики.
Яна Беркут, вдова загиблого вiйськового Артема Тєлєбєнєва:
Я думаю, що у нас дуже мала соціальна робота з дітьми. Це ось якраз ця історія, що дітям треба нагадувати, і дітям розповідати, що росія - ворог.
Ольга Афанасьєва, мати загиблого Геннадія Афанасьєва:
У нас інформаційна політика така, що взагалі ми нічого не знаємо про своїх героїв. Я у своїй громаді живу і знаю про своїх на своєї вулиці й все. Наше завдання - показувати, що у нас є такі люди.
Фахівці, як історики, так і психологи, одностайні в тому, що збережемо пам'ять лише, якщо не упустимо майбутні покоління.
Надія Зінченко, дитячий та сімейний психолог, керівник студії психології та творчості "Сезони Надії":
Найбільшою складовою в цьому, дійсно, грає роль соціальні мережі, підлітки спілкуються без фільтрів і відповідно це впливає на їх поведінку. Також виховання, але вже виховання на рівні соціальних структур. Школа, заклади, в яких знаходяться підлітки, і наскільки в цих місцях громадських вже відбувається робота виховного плану.
Ми зробили запит в Міністерство освіти України з цими питаннями. На момент створення сюжету відповідь відсутня.
І поки чиновники мовчать, побратими загиблого висловлюють свої думки. І щодо байдужості й головне щодо ухилянтів.
Юрій Левко, побратим загиблого військовослужбовця Артема Тєлєбєнєва:
Коли їхні діти, онуки зададуть їм питання: "Діду, а як це було?" Що ти скажеш? А він повинен поміркувати, що він дійсно до цього зробив, де він був.