Чому в Україні не працює закон про трансплантацію? [ Редагувати ]

Понад п'ять тисяч українців потребують пересадки органів щороку. При цьому в Україні можна вилікувати не всіх. Однак шанс на дороге закордонне лікування отримують тільки близько трьох сотень людей на рік.

Досліджувала проблему Лариса Зубенко.

Минулого року вони місяцями жили під стінами Міністерства охорони здоров"я і пікетували Верховну Раду.

Усе, аби добитися фінансування лікування за кордоном. Родичі тих, хто потребує трансплантації, звикли до байдужого ставлення з боку МОЗу. І якщо торік програму було дофінансовано, то цього року - онкохворі й ті, хто потребує пересадки органів, стали заручниками зміни влади.

Станом на липень, як звітують у міністерстві, гроші на закордонне лікування вже закінчилися, а от в черзі - понад 300 людей.

"Далі буде іти програма лікування за кордоном. Зараз, як багато хто з вас знає, вже немає фінансування, але ми сподіваємося, що нова ВР буде розглядати зміни до бюджету і дофінансує його", - запевнила Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров'я України.

Серед тих, хто чекає на допомогу - семирічна Маргарита, донька Андрія. Діагноз - дилатаційна кардіоміопатія - родина почула кілька тижнів тому. Сьогодні в дівчинки день народження та замість святкувати, вона лежить у лікарні другий тиждень поспіль і її життя підтримується завдяки апарату стимуляції дихання.

"Ее жизнь на грани жизни и смерти. Ей нужна срочная пересадка сердца или же как вариант, чтобы оттянуть время - это искусственный желудочек, или искусственное сердце. Мы сдали в МОЗ все документы,  в МОЗе нам сказали - ждите, сколько, мы не знаем, денег нету, вы у нас не одни", - занепокоєний Андрій Сємєха, тато Маргарити.

Раніше українській малечі із хворим серцем допомагали в Індії. Та із зміною влади в цій країні, тамтешні лікарі пріоритетно допомагають громадянам Індії. За останні півроку там померли четверо наших малюків, які не дочекалися пересадки.

Європейські країни наших пацієнтів також не приймають, адже Україна не є входить до організації Євротрансплант.

Та чому у нас досі системно не проводять трансплантацію? Адже законодавча база готова. Голова Громадської організації Рух за Трансплантацію Юрій Андреєв пояснює - аби розпочати трупну транпсплантацію, найперше, треба, аби лікарі могли діагностувати смерть. Для цього необхідне спеціальне обладнання. В більшості лікарень України його немає, а там, де є - ним або не хочуть, або не вміють користуватися.

"Ми маємо такі проблеми - застаріла постанова, невиконання наказів, відсутність необхідного обладнання для констатації смерті мозку в лікарнях і необізнаність лікарів. Чому МОЗ не займався цим весь цей час -  не зрозуміло. Три роки було у нової команди і у попередників був час. У нас претензії не тільки до пані Уляни Супрун та її молодої команди, а й до її попередників", - наголошує Юрій Андреєв, голова ГО "Національний рух "За трансплантацію".

Тож не маючи ані допомоги МОЗу, ані власних грошей на операцію, таким як батько Маргарити лишається сподіватися на диво. Сьогодні він звернувся по допомогу до Президента України.

"Володимире Олександровичу, будь ласка, якщо ви нас чуєте, вона в мене єдина донька, їх сьогодні 7 рочків, будь ласка, подаруйте їй подарунок, подаруйте їй життя", - закликає Андрій Семеха, тато Маргарити.