Одеський суддя виніс "літературний вирок": злодії зобов'язані читати Шевченка [ Редагувати ]

Засудили до... читання. Днями одеський суддя виніс такий собі "літературний вирок" двом молодим злодіям. Замість ув'язнення - читання книжок! В обов'язковому списку: Тарас Шевченко, Джек Лондон і Марк Твен.

Бо суддя вирішив - хлопці пішли на злочин через... неосвіченість.

Це рішення вразило багатьох... і не лише в Україні. Люди зворушені таким гуманістичним підходом. Наш Андрій Анастасов знайшов і суддю-літератора, і тих, кому таки доведеться полюбити літературу.

Це Олександр Гарський - суддя Малиновського райсуду Одеси. Саме його вирок став безпрецедентним в Україні. У звичайній, на перший погляд, справі. Два юнаки пробралися на штрафмайданчик і вкрали з автівок дві магнітоли. Але їх швидко впіймали. Горе-грабіжники, втікаючи, залишили рюкзаки з документами. Вивчаючи їхню біографію, Гарський зрозумів: випадок тут непростий.

Олександр Гарський, суддя Малиновського районного суду Одеси:

Один з них виріс в інтернаті без батьків, хоча батьки свідомо відмовились від нього. Сама ця обставина вже на багато наводить, оскільки одразу такі образи спливають, що людина була позбавлена і любові, і тепла материнського.

Одному з хлопців - 19, іншому - 23, - розповідає суддя. У нього склалося враження, що обидва, ніби діти: ні книжок у дитинстві не читали, ні світогляду не сформували …Тож присудив один рік іспитового терміну та зобов'язав прочитати "Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна" Марка Твена, "Біле Ікло" Джека Лондона та вірш "Минають дні, минають ночі" Тараса Шевченка. Тобто літературу, яка розкриває цінності життя.

Олександр Гарський, суддя Малиновського районного суду Одеси:

А саме: що потрібно працювати, потрібно відноситись до людей, по-іншому, доброзичливо, потрібно поважати право власності: тобто це все можна з цих книжок дістати, да.

Хлопці живуть у Білгород-Дністровському районі. Руслан - у селі Маразлієвка. Працює різноробом у агрофірмі, а у вільний час ремонтує мотоцикли. Каже: можливо, й читав ці твори раніше, але вже не пам'ятає. Тепер доведеться складати іспит із прочитаного виконавчій службі.

Руслан, засуджений:

Я до седьмого класса был как бы хорошистом, а потом - подрос, учёбу забросил. Какие выводы: что больше так как бы не хочется в такую ситуацию попадать. Вообще, не хочется с таким больше дело иметь!

Олександр Гарський зізнається: серед інших суддів іноді відчуває себе білою вороною.

Олександр Гарський, суддя Малиновського районного суду Одеси:

Само собою сталося, що треба якось захищати, бо суд - це ж не тільки кара, а якесь милосердя, тобто правосуддя повинне бути із людським обличчям, я хотів це показати, що ми теж люди, звичайні люди - такі самі. Маємо якісь відчуття і треба, так, мені здається, кожному поступати.

За іронією долі, саме в Маразліївській ОТГ, звідки засуджені, кілька років тому стався скандал через бібліотеку. ЇЇ закрила місцева влада, нібито через відсутність працівників. І коли вивозили книжки на зберігання в інше місце - робили це практично "по-варварськи". Просто закидали їх у причіп трактора. Так чи інакше: у рідному селі Руслана бібліотеки - немає. А якби була - чи пішов би він на крадіжку? Питання риторичне…