Вони першими приїжджають на допомогу після обстрілів і ракетних ударів: як працюють герої-рятувальники [ Редагувати ]

Вони першими приїжджають на допомогу після обстрілів і ракетних ударів. Вони рятують людей, розбирають завали, розміновують. А ще місяцями не бачать свої родини, бо весь час на службі. Рятувальники і за мирного життя були завжди як на передовій. А зараз, в умовах війни, робота вимагає надлюдської віддачі. Світлана Шекера навідалася до однієї з пожежно-рятувальних частин Харкова і зсередини побачила - хто ж ці супергерої.

Вони виїжджають на бойовий виклик, як і в мирний час. Миттєво збираються. Вмикають сирени і мчать...

Та от виклики від початку війни стали геть іншими. Тепер на рятувальників чекають пекельні пожежі після ворожих ударів. Жертви. Та загроза повторних обстрілів.

Дмитро Карімов, заступник начальника пожежно-рятувальної частини:

Це завжди найстрашніше. Тому що люди, які вже й так постраждали, під час повторних обстрілів, вони вже не чекають, що може ще щось з ними трапитися гірше. А коли відбуваються повторні обстріли, то також вони можуть травмуватися. Також наші співробітники можуть зазнати травм, і це звичайно дуже складно розуміти, що в будь-який момент може відбутися повторне потрапляння саме в те місце, де ви знаходитесь.

Багатьох рятувальників із цієї харківської пожежно-рятувальної частини війна застала на робочому місці. Вони відправили свої родини у безпечні регіони. Самі - повернулися на службу. На роботі - вони бездоганні й відчайдушно-сміливі. На місце обстрілів прибувають першими, забуваючи про страх.

Сергій Бєсаєв, пожежник-рятувальник пожежно-рятувальної частини:

Саме більше запам'яталося - це виїзд після обстрілу Харківської обл держадміністрацїі. Коли ми працювали на розборі конструкцій, завалів, і почули, що нам передали, що виліти літаків. Оце було саме жахливе. Не знали, куди заховатися, шукали місце, де укриття, щоб зберегти життя своє. Саме страшне, аби не було повторного обстрілу. Це саме головне.

Рятувальники кажуть: можна звикнути до обстрілів, але вкрай важко бачити жертви.

Сергій Бєсаєв, пожежник-рятувальник пожежно-рятувальної частини:

Прилетіло до гуртожитку, працювали тоже на розборі завалів. Коли находили дитячі речі, коляски, світлини дитячі. Це дуже на душі моторошно. Коли знаходиш ці всі речі. Дітей, слава богу, не находили. 

Тривога за людей лишалася завжди. Під час масованих обстрілів на Салтівці, бувало, горіло одночасно більше 20-ти багатоповерхівок.

Дмитро Карімов, заступник начальника пожежно-рятувальної частини:

І ми приїхали до місця виклику, а там горіло підряд одразу 4 9-поверхових будинки, саме горіли верх поверхи, люди знаходились в квартирах, вони були відрізані від шляхів евакуації. Нам доводилось в найкоротші терміни їх евакуйовувати якто, знаходити, як до них дістатися для того, щоб врятувати їхні життя. 

Та рятувальники кажуть - вони не стомилися. Хіба що морально.

Віктор Даниленко, старший пожежник-рятувальник пожежно-рятувальної частини:

Фізично не дуже відчувається втомлення, а психологічне відчувається напруження і психологічно тяжкувато, того шо ми до цього не звикли, і все це було зненацька, нас застати з 24 лютого.

Дмитро Карімов, заступник начальника пожежно-рятувальної частини:

Ми не можемо собі дозволити стомитися і не виїхати кудись, так як від нас також залежить життя багатьох мирних людей. 

Найбільше бажання у кожного рятувальника - це обійняти свою родину після перемоги. А вона, впевнені вогнеборці, вже близько.