Місце духовної сили й особливої енергетики: як сучасні козаки оберігають і продовжують традиції острову Хортиця [ Редагувати ]

Звідки українці черпають силу та витримку на боротьбу? Історики кажуть, відповідь на це питання потрібно шукати у минулому нашого народу. Адже в його жилах тече кров волелюбних людей - українських козаків. Напередодні Дня українського козацтва, яке також припадає на 14-те жовтня, кореспонденти "Інтера" поспілкувалися із тим, хто зараз продовжує традиції наших пращурів. Усі подробиці в сюжеті.

Місце духовної сили й особливої енергетики, музей просто неба та символ української ідентичності - усе це про Хортицю. У різні часи тут жили різні племена та народи. Але найбільше острів пов'язують із добою козацтва. Це був такий собі духовний центр волелюбних українських лицарів. Осередок, де народжувались справжні воїни та захисники рідного краю.

Сергій Дударенко, завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного заповідника "Хортиця":

Запорозький козак, це людина волі, це людина ініціативи, і це людина певного, знаєте, ризику.

Сучасні козаки оберігають і продовжують традиції своїх пращурів та передають їх дітям. 

Ярослав, юний козак:

Я обожнюю козаків, я люблю нашу історію, я дуже поважаю наших предків та я хочу бути похожим на них. Сильним, наполегливим, не здаватися.

Патріотизму, сміливості та завзятості юних запоріжців навчають у школах з українського бойового мистецтва. І якщо раніше дівчатам до Січової школи було зась, то зараз вони займаються на рівні з хлопцями. 

Жаклін Літава, тренерка:

Великий такий пласт нашої підготовки - це ще духовна підготовка, патріотична, діти на тренуваннях розмовляють українською мовою, носять козацькі однострої, співають козацьких пісень, в кінці тренування обов'язково, грають в ігри, народні ігри, наші українські козацькі саме. 

Тренерка Жаклін вже вісімнадцять років передає свої вміння дітям. Каже, колись зацікавилася Спасом завдяки брату. Тепер на батьків-тренерів рівняється вже семирічна Яринка.

Ярина, юна козачка:

Я пішла в зал тоді, коли майже народилась, а займатися, мабуть з двох років почала чи з 3. 

Свого часу темою козацтва захопився і Костянтин. Спочатку також опановував українське бойове мистецтво, а потім остаточно вирішив стати частиною козацької спільноти. Відтоді минув вже не один десяток років. Сам чоловік каже, і досі не може пояснити словами той потяг до історії та культури українських лицарів.

Костянтин Рижов, козак:

Ну от шото бринить і це тягне і тисячі людей десятки тисяч долучаються до козацького руху у різних формах. 

Нині чимало запорізьких козаків, так само як їхні пращури, стоять на захисті своєї Батьківщини. Хтось пішов до лав ЗСУ чи тероборони, а хтось - волонтерить. Дослідники та й самі козаки кажуть, жага наших предків до волі та вміння гуртуватися у найскладніші часи простежуються і в сучасних українцях. 

Костянтин Рижов, козак:

Ця війна, і Майдан, вони показали, що народ здатний самоорганізовуватися. Візьмемо Майдан 14го року, там по сотням було, самоорганізаціія, самозабезпечення, самозахист і самоврядування. Ці 4 принципи, на яких будувалося Запорізьке козацтво, і ми бачимо це прояви в наших сучасних добровольчих батальонах, в волонтерах

Сергій Дударенко, завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного заповідника "Хортиця":

Козацтво запорозьке - це націоутворюючий чинник, а по-друге, це той чинник, який зберіг оцю державотворчу традицію. Саме завдяки запорозьким козакам і завдяки пам'яті про запорозьких козаків українці зберегли свою національну і культурну ідентичність.

Завзято відстоювати свою ідентичність наш народ готовий у будь-який час. І зараз, об'єднавшись, українці вкотре доводять, в їхніх жилах тече кров незалежних та відважних людей, які не коритимуться ворогу.