Аншлаги у Японії змінив на окопи в Україні: історія артиста балету Олександра Шаповала [ Редагувати ]
Він був на сцені чверть століття
Війна - це змагання озброєнь. Змагання військових тактик і стратегій. Але в першу чергу війна - це люди. Безстрашні та готові до самопожертв.
Талановитий викладач, який міг виховати покоління професіоналів, - змінює стіни університету на окопи. Здібний фінансист, чиє підприємство допомогло б зміцнити економіку нашої держави, - бере до рук зброю. Віртуозний танцівник, який прославляв Україну на весь світ, - кидає сцену та їде у пекло війни.
У рубриці "Герой" - розповідь про заслуженого артиста України, соліста Національної опери Олександра Шаповала. Він присвятив усе своє життя театру, виступав, вражав. Міг виховати не одне покоління видатних артистів, але опанував нову спеціальність - військову. І став на захист Батьківщини.
У гримерці вона вдягає не білосніжну балетну пачку. Траурна сукня. Темні декорації. Ця прем'єра буде за особливим сценарієм. На сцені - всього одна героїня.
Ольга Кіф'як-фон-Краймер, солістка балету Національної опери України, партнерка Олександра:
Коли ми перший раз виходимо - дуже хвилюємося. Він завжди казав - Ольчик, не хвилюйся. Все буде добре! Він дуже... Я не можу казати "був", це дуже важко. Він є. Він завжди підтримував. Коли бачиш ці очі - ти танеш. Це... артист з великої літери!
Її партнерами сьогодні будуть хіба що біль і порожнеча. А міг би бути він. "Шапик" - так називали між собою артиста балету Національної опери Олександра Шаповала. У перші ж дні повномасштабного вторгнення він вирішив, що потрібен своїй батьківщині не як танцюрист, не як педагог. Як солдат. Захисник. Герой.
В усіх цих образах Саша був стовідсотково різний. Дивіться, тут він Ганс, тут він Тібальд, це Дама з камеліями. Тут він поганець, який лупцює жінку. Такий він був герой. А це - "Лісова пісня", наша перша вистава з Сашею.
Складні підтримки, граціозні піруети, вишукані фуете... Як рухатися й дихати на сцені в унісон? Як довіритися партнеру у складних підтримках, де єдиний невдалий рух - може закінчитися синцями чи переламами? У дуеті з Олександром - ці питання ніколи не виникали, згадує прима-балерина Національної опери Тетяна Льозова.
Тетяна Льозова, прима-балерина Національної опери України:
Він завжди каже, що балерина - це той скарб, діамант, який ти маєш презентувати. Ти - тільки огранка. Тримаєш її, але не є першим. Вона перша. І це завжди відчувалося.
И он - понимаешь, да! О! Да!
Майстер перевтілень, для якого не існує маленьких партій. На сцені Олександр блискуче виконував понад три десятки балетних партій. Його пріоритет - залишатися чесним із глядачем.
Ніна Коломієць, кореспондентка:
Затятий ловелас чи навпаки останній негідник. Хай би яка роль діставалася Олександру, на сцені він завжди викладався на повну. Такого артиста глядачі не могли не любити. Чи не після кожної вистави - тут, біля входу до Національної опери Олександра чекали шанувальниці. Улюбленому артисту дарували квіти. Втім усі букети - артист завжди передавав своїм партнеркам. Балерини - нерідко знаходили серед квітів - маленькі записки із відвертими зізнаннями, адресовані Олександру.
Останні десять років - на запрошення поціновувачів балету - Олександр щоліта їздив до Японії. І завжди - аншлаг. Подивитися на артиста з України йшли тисячі людей.
Аюмі Маезава, партнерка Олександра:
Олександр Шаповал - один із найкращих танцювальних партнерів, справжній скарб для нашої балетної студії. Нас познайомила у 2009 році легенда українського балету - Олена Потапова. Відтоді ми бачилися майже щороку. Олександр приїздив до нас влітку і ми разом танцювали багато відомих партій балету. Він дійсно чудовий, просто чудовий артист і добра, надійна людина.
За світовим визнанням стоять сотні годин підготовки. Збиті у кров ноги, постійний біль у м'язах і пошуки нових ходів у, здавалося б, давно вивчених партіях.
Юрій Коробчевський, артист балету, друг Олександра:
Это очень тяжелый труд - балет. Ты с утра до вечера в зале, что-то давит, что-то болит, ноги устали. Ты сидишь и думаешь, как это все расслабить. То, что говорят, что артисты - это белые ручки - это неправда.
Ці кадри - знято влітку минулого року.
Браво! Браво!
Фінал вистави "Кармен-сюїта". Олександр Шаповал ставить крапку у кар'єрі артиста балету. Тепер він виховуватиме нове покоління танцюристів, викладатиме у хореографічному коледжі. Серед студенток - дочка Марія, яка вирішила піти стопами батька.
Марія Шаповал, донька Олександра:
Папа хотел, чтобы я была балериной он говорил мне, подсказывал секретики разные.
Тетяна Льозова, прима-балерина Національної опери України:
Він завжди проходив всі репетиції в повну емоцію, в повну ногу, як то кажуть у нас. Можна ж так проходити, маркірувать. Чисто так, тут я в цей куточок піду, тут у мене типу оберти якісь чи шось.
24 лютого. Балет. Викладання. Все це відійшло на другий план. Майбутнє покоління артистів балету - треба спочатку захистити від ворога, а вже потім навчати хореографії.
Уже наступного ранку він зі своїм другом Романом Туршиєвим пішов до військкомату.
Роман Туршиєв, побратим Олександра:
Мы пошли записываться - во все списки, возможные и невозможные. Долго мы получали оружие, часов 12. Первая неделя была не понятная - она пролетела, как один день, мы не спали, не ели, если спали - час-полтора максимум, это были постоянные дежурства, где-то мы стояли, что-то охраняли.
Родину про рішення взяти до рук зброю Олександр повідомив не одразу. Втім для дружини такий крок не став несподіванкою.
Тетяна Шаповал, дружина Олександра:
Это было решение Сашеньки, он с нами ни о чем не советовался. Он знал, видимо, что я его буду держать за руки и за ноги. Но если он что-то решает - его ж никто не удержит. Он мне позвонил, он должен был забрать у друга машину 25 числа, мне позвонил, уже сказал - я в военкомате, ты должна забрать машину приехать. А я говорю - как? Он пошел, утром вышел в ботинках и пальто, даже не кросовках и курточке. Ну и все. Зная его характер - он по-другому поступить не мог.
Коли у квітні стало зрозуміло, що загроза рашистської навали на Київ минула, Олександр із друзями вирішили бути там, де найгарячіше. На східному фронті - у складі 5-го штурмового полку.
Роман Туршиєв, побратим Олександра:
Мы приехали на это собеседование, приехало еще человек 60-70. После того, как сказали, что это такое, - человек 50 ушло. Нас осталось 20 человек. И вот именно в этот момент Саша боялся, что его не возьмут на войну. Он все время думал, что его запись в трудовой или в военном билете, что он артист балета, не даст ему этой возможности. Мол, артист балета, что он умеет. Никто его не возьмет.
Выходит - счастливый, тонкий, как струна, натянулся. Говорит - Меня взяли! Слава Богу.
Попереду - тривалий курс бойового злагодження. Два місяці тренувань і навчання на полігоні. Соліст балету - перекваліфіковується на гранатометника. І вже наприкінці червня - починає свій бойовий шлях.
Донеччина. Лінія оборони між Торецьком і Горлівкою. Наші бійці - буквально вгризаються в землю й готові будь-якої миті стримувати наступ ворога.
Максим Мотков, педагог-репетитор Олександра:
Никогда не жаловался ни на что. "У меня все нормально, выдержим, все сделаем. Ну броник тяжелый выдали. Ну где-то найду, постараюсь полегче" - это максимум, ну тяжело в нем ходить. Говорю - так а что, вы под танки там даже ложитесь - Не, ничего, это даже интересно. Для него это все было действительно интересно. Вот, я стал гранатометчиком. Говорю, Санечка, это ж такая (показывает). - Ну ничего, научусь, все сделаю.
На початку вересня бійці отримали наказ - зайняти КПВВ Майорськ, який все частіше обстрілювали орки.
Роман Туршиєв, побратим Олександра:
Это была вторая попытка входа в Майорск - добровольно нужно было сделать зачистку, поддержку. Очень много было задач одновременно поставлено. Сказали - кто пойдет добровольно? Саша сделал этот шаг и пошел. Они пережили один обстрел, другой обстрел - и 12 числа утром, а они все время усиливались, и 12 числа утром очень точно сработала ... то ли был минометный обстрел, там еще танки работали. В общем, было непосредственное попадание в блиндаж, где они находились. Они выскочили из блиндажа. буквально 2 секунды - и под ноги Саше был прилет мины - это была моментальная смерть.
Тянешь, как будто пол моешь за умершим... Но нет, не хочу! Вот так! Хорошо! И выпусти, сделай эту птицу! Лечу! Освобождаюсь, крылья мне нужны!
Ксенія Іваненко, солістка балету, постановник:
Мы два дня плакали. Мы ставили дальше, но плакали тут действительно было полное ощущение его присутствия, его присутствия с нами. Когда мы доставляли номер - это была суббота - вот мы последний проход, последний Олин ход вперед с птицей - мы его только-только допридумывали - и Сашу привозят. Тоесть я вижу одним глазом, что подъезжает машина с Сашей, и Оля как раз идет этот последний финальный ход.
Він був на сцені чверть століття. В останню путь Олександра Шаповала - колеги, побратими й численні глядачі - проводжають у стінах Національної опери. У цей час у Японії - пізня ніч. Але там теж влаштовують церемонію прощання. Зі свічками й величезним прапором України - на честь її талановитого захисника, який віддав життя захищаючи Батьківщину.
Аюмі Маезава, партнерка Олександра:
У мене просто діра в душі. Я досі не можу повірити, що його немає з нами на цьому світі. Я все ще відчуваю, що він десь поряд. Він розповів мені багато історій про Україну, він до останнього хотів захистити свою родину, друзів і рідну країну. Ми молимося за Олександра й Україну.
Тетяна Льозова, прима-балерина Національної опери України:
Я виходжу на сцену, перший раз Маргарита з'являється, коли йде дощ. І в неї жовтий букетик квітів. Саме так вони з Майстром зустрічаються перший раз. І навіть зараз на прощання з Сашком я прийшла з жовтими квітами. Я прийшла в надії, що зараз він з'явиться. Але вже ніколи не з'явиться мій Майстер....
Траурна сукня. На сцені Національної опери - всього одна героїня. Прем'єра за особливим сценарієм. Балетний номер "Крила України". На честь Олександра Шаповала та всіх чоловіків, які здобули вічне життя, наближуючи нашу перемогу.
