100-річна жителька з Черкащини поділилася секретом довголіття [ Редагувати ]
Зберігати цікавість до життя, працювати й спілкуватись. Таким секретом довголіття поділилася 100-річна Євдокія Шевченко з Черкащини. Жінка пережила заслання в Німеччину під час Другої світової, а після перемоги повернулась в Україну. Євдокія Семенівна і досі все пам'ятає, веде активний спосіб життя та охоче приймає гостей. Наша знімальна група застала довгожительку за улюбленим хобі - далі...
Ось так Євдокія Семенівна починає свої ранки. Риболовля - то хобі й найбільше задоволення для жінки. Хоча їсти рибу не дуже любить, проте сам процес її зловити захоплює господиню вже багато років.
Євдокія Шевченко, довгожителька:
Я отдихаю, я оце сиджу і дивлюсь на поплавок, він дьоргається. Зараз буде рибка.
Сьогодні біля річки за компанію син, він приїздить у гості до матері щовихідних. Після риболовного релаксу за розкладом родинне чаювання. На стіл накриває донька Віра.
Поряд крутиться й кіт Маркіз, він став членом родини вже після повномасштабного вторгнення.
Люди виїжджали за кордон і попросили нас взяти його на перетримку.
Вже за чаюванням пані Євдокія розповідає історію свого довгого життя. Жінка народилась у 1924 році. А у 17 років серед ночі зі старенького радіоприймача дізналась про найстрашніше, що може статись.
Євдокія Шевченко, довгожителька:
Передають война, німці наступають, отак ми взнали войну. На третій день вже німці були у нас, бистро дуже. Отправили мене в Германію, я одробила там чотири годи, була в хазяйки, мене вона не ображала.
Одразу після перемоги жінка повернулась додому. Усе життя багато працювала, народила та виховала трьох дітей. А тепер вже має навіть двох праправнуків. Вісімдесятирічний син Євдокії Олександр каже: у матері гарна пам'ять, і вона залюбки спілкується з усіма.
Олександр Шевченко, син довгожительки:
Общєніє з усіма, во-пєрвих, вона общітєльна, вона общається з усіма і находить общій язик з любим чєловєком, а я дивлюсь, як вона, то може і я перехвачу це.
У роду пані Євдокії довгожителів не було. У чому ж секрет збереження здоров'я та світлого розуму у такому віці можна лише здогадуватись, каже донька Віра.
Віра Синенко, донька довгожительки:
Живемо ми звичайним життям, звичайнісіньким, ніякі процедури не робимо, судини не чистимо, ми нікому зла не робимо, не заздримо, живемо як можемо, а що можемо, робимо.
Сама ж Євдокія Семенівна переконана: секрет у постійному русі та цікавості до життя, його жінка не втратила навіть у сто років.
Євдокія Шевченко, довгожителька:
Я сто років живу і хочу цілий вік жити, хочу все знать. Треба працювати.
Свої слова жінка одразу підкріплює діями й береться за поливання городу. Вже наостанок Євдокія Шевченко розповідає: у своєму віці не боїться мріяти й будувати плани. Та найголовніше бажання залишається незмінним - перемога України.
