Без бар'єрів: як театр в Одесі змінює життя людей з інвалідністю [ Редагувати ]
День людей з інвалідністю відзначають у світі сьогодні. Він був започаткований Генеральною Асамблеєю ООН. В Україні наразі чимало організацій, які допомагають усім, хто має особливі потреби. Про одну з них - наша розповідь з Одеси. Там людей з ментальними порушеннями долучають до театральних вистав.
Вихованці центру "Інклюлайф" готують виставу. За сюжетом, у людей зникає інтернет, і щоб його відновити, вони мають навчитися наново сприймати світ: співати, танцювати, спілкуватися наживо. Разом з іншими репетирує й Ольга. У жінки друга група інвалідності.
Ольга Остапенко, вихованка центру:
Замість того, щоб сидіти вдома, сумувати - я ходжу сюди. Найбільше мені подобається розвивати свої танцювальні здібності, вчитися рухатися, бути пластичною, приходжу додому заряджена.
Через ментальні порушення їхній мозок розвинений на рівні дитини. Втім, зовні це дорослі люди. Педагоги кажуть: саме цій категорії осіб з інвалідністю в суспільстві приділяють найменше уваги.
Олена Іваніна, педагог центру:
Виходить так, що держава дуже добре працює з дітьми, тобто з дитячою інвалідністю: є спеціальні інтернати, багато гуртків та клубів для дітей, але коли вони закінчують школу, не зрозуміло, чим їм зайнятися далі, тому що немає ринку праці для таких людей, та нема де спілкуватися - от вони й залишаються у своїх родинах.
Саме тому відвідувачів центру навчають малювати, шити, готувати їжу, доглядати за рослинами та грати у виставах. Такі заняття мають ще й терапевтичний ефект.
Ірина Габерстро, керівниця Центру соціально-побутової адаптації молоді та підлітків з інвалідністю "Інклюлайф":
Граючи когось іншого, когось, вони вчаться висловлюватися, тому що коли ставиш питання сам на сам - діти можуть комплексувати, уходити від розмови, а коли ти ставиш питання йому, але тільки як герою якомусь театральному, дитина відповідає, тобто своє нутро видає через свою роль.
У виставах беруть участь і актори без інвалідності. І це сприяє інтеграції вихованців Центру в суспільство.
Кароліна Бородавко, волонтерка центру:
Тобто ось цей контакт якраз таки дає людям з вадами розуміти цей світ краще, а людям, які спілкуються, ну, також для них є як і приклад, і урок, що ми всі різні, і треба допомагати, і тоді наше суспільство буде більш толерантним до будь-яких людей.
У Центрі говорять: в Україні за останні роки почали приділяти більше уваги людям з інвалідністю. Втім, проблем і досі дуже багато. Ось і зараз ця громадська організація вимушена шукати собі нове приміщення (бо спливає термін оренди), а надати їй прихисток охочих поки що немає.
Не треба згадувати й бігти дарувати якісь подарунки тільки третього числа! Люди наші з інвалідністю є, вони завжди є, і давайте будемо допомагати їм кожний день, а не тільки третього грудня.
