"Запад-2021": Білорусь для України нині друг чи ворог? [ Редагувати ]

Білорусь - грає м'язами. Цього тижня біля українського кордону відбувалися спільні з Росією військові навчання "Запад-2021". Взагалі риторика Лукашенка щодо України за останній рік - змінилася кардинально. Колись дружню Україну - він уже відкрито називає "ворожою". Звинувачує і в постачанні зброї, і в диверсійній діяльності.

Як змінювалися відносини між Україною та Білоруссю? Що маємо зараз? І чи є надія на потепління? Анна Філь - продовжить.

200 тисяч військових, 80 літаків і вертольотів, танки, міномети, кораблі, навіть бойові роботи. Такі масштаби російсько-білоруських навчань "Запад-2021". Принаймні, якщо вірити даним Міноборони РФ.

Учасники маневрів, за легендою, називають себе "Центральною Федерацією". Тренуються відбивати атаку добре озброєної "Полярної республіки". Кого уявляють за ворога - здогадатися не складно.

Олег Жданов, військовий експерт:

Главная цель этих учений - они направлены сугубо на НАТО. И поэтому они и проводят их вдоль западных границ Белоруси.

Простір для військових навчань - від Балтійського моря до Воронежа. 14 полігонів - дев'ять у Росії, п'ять у Білорусі. Зброя гримить, зокрема, й поруч з українськими рубежами - Волинню й Рівненщиною.

Ігор Тишкевич, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього:

Будь-які масштабні навчання треба сприймати в Україні, як загрозу тому, що певна кількість військової техніки й особового складу безпосередньо біля кордону з Україною.

Олег Жданов, військовий експерт:

Засылка шпионов и диверсантов через украинско-белорусскую границу - это вполне возможно и реально. Одиночные группы или одиночные люди.

В Україні бачать загрозу з боку Білорусі, а в Білорусі - від України. Олександр Лукашенко напередодні військових навчань зустрівся з російським колегою. Крім розмов про інтеграцію, домовився закупити російських озброєнь на більше ніж мільярд доларів. Зокрема, й зенітно-ракетні комплекси С-400. Нібито щоб захищатися "на південному фронті".

Олександр Лукашенко, президент Білорусі (1994-2020):

Нас начинают с юга подогревать, а что еще будет? Мы должны готовиться: 1200 километров границы с Украиной. Поэтому нам придется закрывать и этот периметр. И мы вели как раз речь о том, что С-400 нам будет к месту.

Чого боїться Лукашенко? І яка зараз ситуація на "гарячому" кордоні?

Як брязкає зброєю північний сусід - захисники українського кордону на Рівненщині добре чують.

На Брестському полігоні проводяться навчання в нічний час доби проглядається освітлення. Ну вибухи.

Тож увесь українсько-білоруський кордон нині посилено охороняють - на землі, в повітрі й на воді. А спецпризначенці СБУ - проводять власні антитерористичні навчання.

Стрілянини й вибухів жителі прикордонного селища Городище не чують. Тут життя тече у звичному ритмі.

От тільки уже два роки, як кордон із північними сусідами закритий. Нібито - через карантин.

Наталія, жителька села Городище:

Людям простим шо - якби кордон відкритий був, тож і літом кожного літа наші працювали там - на консервному. Забирали, оформляли людей на роботу там. А тепер нема, нам де й дітись.

А тепер ще й військові дії неподалік розгортаються.

Олена Новик, жителька села Городище:

Пока нас охороняють наші хлопці нас. А шо нам бояться. Пока нас ніхто не чіпає. Ще пока. А бог його знає, що там буде. Ми не знаємо.

Місцеві звикли з білорусами жити мирно і взаємовигідно. Тож і нинішні пертурбації, сподіваються, ненадовго.

Олег Тарасюк, житель Дубровиці:

Прийде час - відкриється границя. Відкриється границя будем, дасть Бог, всі дружно тільки пан Лукашенко щось трошечки там не в ту сторону пішов. Вибачте - це політика. Будем надіятись на краще. Воно все поміняється.

Справді, до 2020 відносини України й Білорусі принаймні видавалися дружніми.

Мы если и придем с севера к вам, - я хочу, чтобы это услышали некоторые военные в Украине, - то мы придем на комбайнах, тракторах, на троллейбусах и автобусах. Мы никогда не придем к вам на танках.

Насправді ж сусідські взаємини радше нагадували маятник. Найбільше в бік похолодання він відхилився після Помаранчевої революції. Тоді протягом п'яти років Київ і Мінськ не мали зустрічей на високому рівні. За словами експертів, усе через страх Лукашенка, що з України докотиться хвиля так званих "кольорових революцій".

Ігор Тишкевич, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього:

Зважаючи на контакти між неурядовими організаціями, що білоруси їздили в Україну на перший і другий майдан, для Лукашенка це болісна тема. Лукашенко вважає що Україна - це такий центр підготовки тих, хто буде робити революцію.

Однак, "бацька" - пережив чотирьох українських президентів. І уміло маневрував - між Росією і Заходом. У 2014 - став посередником на перемовах у Мінську - між Україною, Росією та Європою. Але після останніх виборів президента 2020 - білоруська багатовекторність зійшла нанівець.

Західний світ Лукашенка президентом не визнав, а разом із ним і Україна. А ще згадаймо скандал із "вагнерівцями", закриття авіасполучення - після того, як Лукашенко затримав опозиціонера Протасевича. Як наслідок - риторика "бацьки" змінилася з милості на гнів.

Руководство Украины, проводя антинародный курс там, взяло ориентацию конфронтации. Для нас - это дополнительная угроза.

Нині політичні відносини Білорусі й України - чи не в найгіршому стані за весь час. Володимир Зеленський востаннє говорив із Лукашенком більше ніж рік тому - телефоном. "Бацька" тим часом - звинувачує українську владу в постачанні зброї через кордон. А Україну тепер називає не братньою, а ворожою державою.

У вітчизняному закордонному відомстві визнають - Білорусь із доброго сусіда перетворилася на джерело потенційної загрози. Поки чинний режим при владі - на зміни не чекають.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України:

Коли ви знаєте, що у вас сусід друг і він не вдарить в спину, ви почуваєтеся спокійніше. Зараз - є питання до Олександра Лукашенка, є питання щодо політики щодо Росії й динаміки інтеграційних процесів. Ми маємо розуміти, що Білоруська держава - це не той беззаперечний друг, якого ми мали колись.

Білорусь уже не друг, та економіка важливіша. На відміну від Європи, Україна продовжує торгувати з північним сусідом. Ми імпортуємо білоруські бензин і дизель, добрива й бітум. Експортуємо насіння олійних культур, вагони, метали. Причому продаємо значно менше, ніж купуємо.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України:

Якби Україна була в ЄС і в НАТО вже, то ми б безумовно з партнерами в унісон голосували б за санкції, бо ми б розуміли, що нас колективно будуть захищати, або колективно будуть компенсовані наші втрати можливі. Ми зараз не є членами ані ЄС, ані НАТО і повинні мати більш таку, знаєте, політику відкритих можливостей, тобто десь тиснути, а десь зберігати канал для взаємодії. Таким каналом є торговельна сфера, яку ми зараз не чіпаємо.

А поки що Україна ставить за мету - укріпити північний кордон. Адже прогнозувати дії непередбачуваного сусіда стає дедалі складніше.