Війна з бюрократією: яке продовження має скандал зі скаліченими бійцями у Львові? [ Редагувати ]
Проблема, яку треба вирішувати негайно. Бо поки у війні із... бюрократією ми терпимо поразку! Болючу та ганебну. Поранені бійці, які повертаються з фронту, змушені місяцями стояти в черзі, аби отримати висновок військово-лікарської комісії. Скалічені хлопці - хтось з ампутованими кінцівками - годинами стоять в коридорах клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ЗСУ у Львові. Де ще донедавна навіть не було... лавок!
Після розголосу цієї проблеми, зокрема і в Марафоні Єдиних новин - ситуація трохи покращилася. Однак проблему треба вирішувати глобально, говорили самі бійці нашій Вікторії Балицькій.
У Павла - перший день... бюрократичного пекла. Ще немає восьмої ранку, а він уже зайняв чергу до реєстратури поліклініки, аби пройти військово-лікарську комісію.
Павло, військовослужбовець Збройних сил України:
Я приїхав з-під Бахмуту, чуть своє життя не віддав, а до мене так відносяться. Треба, щоб тобі допомогли, треба в черзі відстояти сутками.
Павло не знає, де взяти на все сили. Його діагноз такий довгий, що виснажений хлопець не може його запам'ятати. Тому зачитує.
Пацани сняться, я не можу спать, нічого. Закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку, акпуратравми, вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого стегна. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки, лівої ступи вогнепальне, сліпе поранення потиличної ділянки.
О 8:30 біля медзакладу немає натовпу - всі вже в середині. Віднедавна поліклініка працює з 8 ранку, а не з 9-ї, як було ще кілька днів тому. А у п'ятницю - тепер повний робочий день.
Позивний "Соловей", військовослужбовець Збройних сил України:
Працює вже чотири хірурги, два невропатологи, на даний період часу. Я скажу змінилося в кращу сторону чим, що з'явилися в нас волонтери, які дають водичку, надають безкоштовний ксерокс для хлопців.
Коридори вже краще освітлені та у них з'явилися лавки, каже воїн. А головне - скоротилися черги в туалет.
Позивний "Соловей", військовослужбовець Збройних сил України:
Наразі працює два туалети, на 2-му і на 4-му, і на 5-му поверсі так. Всього по одній кабінці, але вже то краще. Хоч в чергу до туалетів не пишемося наразі. - А було скільки? - Один!
Так, це невеликі покращення, але добре, що вони є. Бо донедавна все було ось так. Той же час - 8:30, але кілька днів тому. Під поліклінікою - натовп військових. Багато із них на милицях, частина - з ампутованими кінцівками. Воїни вітаються між собою, як давні знайомі, бо ж ходять сюди місяцями!
Микола, військовослужбовець Збройних сил України:
І то велика, досить таки велика проблема, бо тут здорових людей дуже мало. То біш одиниці. І більшість людей, от я з палкою, дівчина, я впевнений і багатьом бійцям тяжко стояти.
А стояти, у прямому сенсі, доводилося по багато годин щодня. Для скалічених воїнів - це тортури. Починається все з черги до реєстратури, пояснює Андрій Білогруд.
Андрій Білогруд, військовослужбовець Збройних сил України:
Зранку приходиш сюда, записуєшся в реєстратуру, щоб отстоять, получить талончики. А потім вже записуєшся далі по лікарях, які тобі потрібні. Якщо я в черзі 600-й чи який то, то думаю через неділі дві пройду. - Але ви маєте кожен день прийти відмітитися? - Так, бо я вилечу з черги. - Це 600 людей до невропатолога? - Так. Максимально вона приймає 30 осіб.
До невропатолога і хірурга потрапити найважче. Черги до них - гігантські. Дмитро показує на телефоні списки - на паперових аркушах. Електронного запису тут нема. Медики не користуються комп'ютерами - чи то не мають, чи то - не вміють.
Дмитро Орос, військовослужбовець Збройних сил України:
Я тут 563-й, мені потрібен невропатолог. Я вже третій день не можу його дочекатися. Не можу потрапити.
Нескінчені кола медичної бюрократії були ускладнені побутовими умовами: доступу до питної води не було, зрештою, до технічної теж - працював лише один туалет. Та й до нього не кожен міг дістатися, бо коли відключають світло - ліфт не працює. А ще в коридорах не було навіть лавок!
Позивний "Соловей", військовослужбовець Збройних сил України:
А тут же ж є одні інваліди, каліки. Мало того, ви знаєте чому так довго приймають, бо одному лікар, один лікар, сидить на 3 посадах. Він приймає до першої години у себе в кабінеті і перебирається на комісію ВЛК, а після комісії ВЛК йде ще якісь аналізи робить. Як це так може бути? Люди добрі, та дайте тих лікарів, маємо купу студентів, які позакінчували виші. Маємо купу бійців лікарів, яких можна звідти взяти, інвалідів. Які будуть краще працювати ніж цей совдеповський залишок.
Андрій двічі важко поранений. Під Лисичанськом і під Бахмутом. Воїн уже понад місяць проходить ВЛК, лише на УЗД чекав - три дні.
Позивний "Соловей", військовослужбовець Збройних сил України:
Дивіться, в них є обід, скорочений день в п'ятницю. В п'ятницю до третьої години все. Субота неділя вихідний. В мене на передовій ні вихідних, ні прохідних, вибачте, не було, ні поїсти, ні попити.
Керівництво поліклініки коментувати ситуацію відмовилося. Зрештою, як і пускати журналістів у середину. Телефоном радниця командувача Медичних сил Збройних сил України ситуацію пояснила так:
Євгенія Слівко, радниця з питань стратегічних комунікацій командувача Медичних сил Збройних сил України:
Оскільки направлення на військову лікарську комісію дають військові частини і безпосередній командир тих людей, які зараз стоять у черзі, це означає, що ця інформація повинна була надсилатися завчасно для того, щоб не утворювалися черги. Це по-перше. По-друге, звичайно, є велике навантаження на військово-медичні заклади. І персоналу елементарно не вистачає. Тому зараз ухвалене рішення командуванням про розширення штату, щоб хоч трохи розвантажити медичний персонал. Ну, і третє, стосовно тих електронних черг, про які всі говорять, вони також впроваджуються.
Але на жахливу бюрократію ВЛК - було багато нарікань і до великої війни. Та й зараз проблему почали вирішувати лише після розголосу. Бодай лавки поставили... А от про воду, освітлення, психологічну і, навіть медичну, допомогу у поліклініці - подбали... волонтери.
Тетяна Пилипець, волонтерка:
Власне приборами постійного живлення, які працюють по принципу великого акумулятора, бо генератор в нас попереду. Але нам потрібні такі прибори, які дадуть можливість працювати УЗД і ЕКГ в тихому режимі під час того, як буде вимкнене світло.
Леся Кобрин, психолог-волонтер:
Я психолог-волонтер і ми будемо тут працювати кожен день з дев'ятої до першої. Ну при потребі ми будемо ще і довше. Наразі сьогодні в нас двоє, але вже в нашому графіку є 10 людей, які будуть почергово працювати.
Однак, зусиль волонтерів - замало. Треба кардинально вирішити питання з чергами. Віталій Домашовець - стоїть тут уже тиждень, і до жодного лікаря - досі не потрапив. Чоловік за фахом юрист. Каже, дати раду чергами - можна:
Віталій Домашовець, військовослужбовець Збройних сил України:
Та справляться і цивільні лікарні. Чому не можна. Є сімейний лікар, який тебе веде, буде відповідати. Спитайтеся того сімейного лікаря, тим більше вирішиться питання, в той час хлопці, кожен, можуть бути навіть з сім'ями, дітей побачити, дружин.
Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги у Львові обслуговує весь Західний регіон - сюди з'їжджаються воїни з кількох областей. На проходження військово-лікарської комісії виділяється 14 днів. Однак ніхто у цей термін не вкладається - воїнам доводиться їхати у свої військові частини, щоб отримати дозвіл на продовження процедури. Ті, що не зі Львова, змушені місяцями витрачати гроші на проживання та харчування. Однак, воїнів більше обурює інше.
Віталій Домашовець, військовослужбовець Збройних сил України:
Я бачу, волонтери більше помагають ніж міністерські чиновники. Хто з них приїхав? Ну принаймні за тиждень часу я не бачу тут ніяких генералів, які б підійшли, щось запитали, хлопці, як у вас, що ви тут, може щось потрібно допомога. Нікого тут немає, хлопці між собою один одного за руки водять.
